Коли я  була маленькою, усе навколо видавалось таким серйозним і великим.

Вибрані миті, пазли спогадів, які залишились в куточках пам’яті.

Височенні дерева в парку, туман над озером, дерева з горіхами і кущі з аґрусом,  морозиво в кафе «Сніжинка», квітчаста ковдра. Побиті коліна після їзди на велосипеді, перші ляльки, прогулянки парком, хованки для секретиків біля дому.

Дитинство промайнуло як мить. Різнокольорове і радісне. Скільки усього я  змогла пізнати тоді, отримати вдома, навчитись у сестри і батьків. Вірити в свої сили, любити своє місто. Відчувати його смачний запах, споглядати  красу пейзажів, захоплюватись і заворожуватись змінами, перепетіями місцевих романів. Тисячі днів прожитих тут, сніданків, десятки зданих іспитів, весен, хороших справ, поцілунків.

Любов.

Любов  дарована нам по праву народження. Вона як і дорога життя, складна але  й неймовірно цікава. Зі своїми дорогами  та розвилками, та без вказівних знаків.

Коли любов є, то все просто: два полотенця  в ванній, дві подушки, одна ковдра надвох. Місяць,який світить у віконце лише тої квартири, і сонце просинається раніше там, де живуть закохані, та щасливі. А ще один простір і час, довіра, повага. Любов є завжди кому подарувати: Богу, коханому, дітям, ближнім, батькам, друзям, тваринам, іншим. Коли її не має- все важко.

Чому ж більшість людей так і не можуть знайти кохання?

У грушках медових достигає літо,
А моя бабуня доглядає діток.
Свої вже давненько ген повиростали,
Ось уже й внучата дзвенять голосками.

На коліна всілись, - казку розповіла,
Як була ще юнка, дідуся любила,
Як роки помчали, як їх не догнала,
Як була матуся, а бабуня стала!

Бог грає зі мною у дивну гру,
ніби перевіряє, коли я здамся або помру:
відмовляє мені у візах та у містах,
вимикає техніку (у дев’яносто п’яти випадках зі ста),
передає записки зі списком спокус
і ніби постійно каже: "Мовчи і мотай на вус.

Мовчи і запам’ятовуй, де ти падаєш і чому;
не сперечайся зі мною про вартість і про ціну;
вчися кожного дня, не губи від дверей ключі;
рухайся течією, слухай її. Мовчи.

Півмісяці на зап’ястках і на ключицях хрести -
Я краще за тебе знаю, скільки їх ще нести".