Так близько, так психотерапевтично - цитати з виступу владики Венедикта Алексійчука в УКУ:

+ Наше життя - це не дія, а радше реакція на певні дії.
+ Важливо вчитися приймати, але найперше треба прийняти себе. Коли ти починаєш розбиратися в самому собі, ти інших розумієш дуже легко.
+ Наше життя – це цілковитий стереотип. Ми не хочемо прийняти те, що людина може змінитися.
+ Непрості життєві обставини показують нам, чим ми дихаємо, ким ми є насправді. Тому ці ситуації дає нам Бог. Не питайте Його - чому Він це нам посилає, задумайтеся - чого Він нас хоче цим навчити?

Колись я прочитала, що сльози - це «емоційне потовиділення». Думаю, що дійсно так. І до сьогодні, як мені відомо, антиперспірантів до цього виду пітливості, ще не придумали.  

Не знаю як ви, а я достатньо часто «пітнію», особливо останнім часом. Звісно, я б могла б  бути нагадуючою зомбі, абсолютно контролюючою свої емоції, твердою як скеля, безмежно щасливою, радісною жіночою актрисою, але тоді це б була не я.  Не я- емоційна, ніжна, сентиментальна. А  мої сльози- одна із можливостей проявляти свої емоції, мої серцеві краплі. Я  можу закрити очі на те, що не хочу бачити. Але я не можу закрити серце на те, що відчуваю. Адже плакати так само зрозуміло, як радіти,  любити, хвилюватись, жити.

Дякуємо Вам за патріотизм і мужність!!!! Але любов і ніжність ніхто не відміняв. Кохайте нас, ми так цього потребуємо!!! Як дихання, як води, як сонячного світла!!!