Події, які відбуваються вже більше як півроку у країні, показують значення та велику цінність кожної окремої людини та   надзвичайну роль кожного з нас у тих змінах, які відбуваються. У такі часи кожна людина «показує своє справжнє обличчя», увесь свій особистісний потенціал. Але чи є достаньо сили і на скільки цієї сили вистарчить у кожного?

Ми постійно оточені поганими новинами, всюди пишуть і говорять про погані новини. І так все життя стає поганою новиною. Погані новини не надихають, вони змушують нас здаватися. А в деяких людей складні події відбуваються самі по собі і не залежать від ситуації в країні. Просто так трапляється.

Нехай по обидві сторони наших вікон буде світло і затишно. Нехай будуть здорові наші близькі, а в наших родинах народжуються нові українці - сильні духом, вільні душею. Кожному серцю - ВІРИ в те, що в нашому житті все може залежати від нас, що ми не залежні від обставин, чужої думки, а ще - віри в те, що можемо все при бажанні змінити. Всім нам бажаємо незатихаючої НАДІЇ на Бога і на свої внутрішні ресурси, що в майбутньому обов'язково проросте успіхом в реалізації задумів і мрій. І, звичайно, - ЛЮБОВІ - до всього і в усьому. А в країну треба закохатися і берегти цю любов, тоді можна відчути, що це - взаємно.

Більшість з нас, більше часто чи менше частіше, причащаємось Тіла і Крові Ісуса Христа. Приймаємо Його до себе, однак дуже швидко забуваємось про Його присутність в нас. Що було б, коли б ми когось з гостей прийняли до себе рано, однак забули за нього через декілька хвилин і цілий день займались своїми справами. Скажімо собі правду, так частіше і є, з нашим причастям. З яким благоговінням ми приступаємо до причастя, однак дуже швидко забуваємо про Ісуса Христа який перебуває в нас. Ми прийняли Господа до себе, ще пам’ятаємо про нього 5-10 хвилин, а потім цілий день забуваємо про Того, хто є з нами. З яким благоговінням ми мали б дивитись на себе самих, та на інших осіб після Причасті Тіла і Крові Христа, бо ж ми стаємо насправді тоді «богоностями» і «христоностями». Коли б ми мали таку свідомість, то ніякий гріх не «прилипав би» до нас, як також нас не сповняли б ніякі страхи чи переживанням, бо були б свідомі, що Христос є повсякчас разом з нами.

Владика Венедикт Алексійчук