Бог грає зі мною у дивну гру

Бог грає зі мною у дивну гру,
ніби перевіряє, коли я здамся або помру:
відмовляє мені у візах та у містах,
вимикає техніку (у дев’яносто п’яти випадках зі ста),
передає записки зі списком спокус
і ніби постійно каже: "Мовчи і мотай на вус.

Мовчи і запам’ятовуй, де ти падаєш і чому;
не сперечайся зі мною про вартість і про ціну;
вчися кожного дня, не губи від дверей ключі;
рухайся течією, слухай її. Мовчи.

Півмісяці на зап’ястках і на ключицях хрести -
Я краще за тебе знаю, скільки їх ще нести".

Він так випробовує кожного з нас,
контролюючи пульс, тиск, відстань і час;
корегуючи плани, змінюючи маршрут;
нагадуючи час від часу: я не забув, я тут.

І хай в нього буде десяток обличь і сотня імен,
хай кожен собі обирає колір його знамен,
хай треба битись об лід, щоби перемогти -
він лиш сміється і каже: "Бери, роби.

Я тебе всього навчив, що і сам умів:
як відрізняти брехню від правди, слова - від снів;
як перетворювати дощі на вино,
як йти по воді, не падаючи на дно
(я вже і сам не роблю цього давно)".

В моєму місті дощить, другий чи третій день;
знаходжу вологий тютюн і цукор на дні кишень;.
набираю до рук води, як колись в Криму -
і наливаю: спочатку собі, а тоді - йому.

Ольга Перехрест