4 способи, що допомагають впоратися з поганим настроєм
Буває таке, що з самого ранку вас долає незрозуміла туга. Вже так погано, що й робити нічого не можеш, все просто валиться з рук, і розмовляти ні з ким не хочеться. Автор цієї статті знайшов 4 способи, що допомагають впоратися з огидним настроєм.
1. Що мене засмутило і чи буде це так важливо для мене років через 5?
2. Когось ще, крім мене, хвилює ситуація, що склалася?
3. Чи можу я щось зрозуміти з даної ситуації?
4. Чи можу я отримати якусь вигоду з даної ситуації?
5. Який найменший крок можу я зробити, щоб змінити ситуацію, що склалася?
Маймо віру в Христа
Вітер дув дедалі сильніше. Небо було вкрите густими хмарами, і від цього темрява здавалася ще страшнішою. Раптом хтось з учнів, помітив на воді Ісусову постать, що наближалась до них. “Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...” (Мт.14:26). Вони ніколи
не бачили нічого подібного. Ніхто з них ніколи не бачив, щоб хтось міг ходити по воді. Усіх охопив страх. І тільки тоді, коли Ісус сам обізвався до них: “Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!”, - вони прийшли до тями. Однак, навіть після цього сумнів все ще не полишав їх. Те, що сталося, було неймовірним. Вони хотіли якимось чином переконатись, що перед ними Ісус. “Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді” (Мт.14:28). Петро вірив, що Ісус міг вчинити так, що він сам пішов би по воді.
Курячий бульйон для душі
Спочатку Бог здавався мені спостерігачем, моїм суддею, який стежить за всім, що я роблю не так. І таким чином, коли я помру, Бог буде знати, куди мене відправити - в рай чи в пекло. Він завжди був десь там, як Президент. Я дізнавався Його зображення, коли бачив, але насправді я Його не знав.
Потім, коли я краще пізнав свої сили, життя стало здаватися мені їздою на велосипеді, і на цьому велосипеді-тандемі, як я помітив, Бог сидів на задньому сидінні і допомагав мені крутити педалі.
Не знаю, коли Він запропонував мені помінятися місцями, але відтоді все змінилося ... жити з усвідомленням своєї вищої сили - це додає життя гостроти.
Флешбек в дитинство
Блискавичний флешбек в дитинство, в село до бабусі, коли дерева були великими, річки глибокими, трава в полі високою. Промчать босими п'ятами по росі, зануритися в одязі в озеро, подражнити гусей або прочитати книгу опівдні на старенькому дивані.
Сто тисяч зачаровують фотографій на офіційному сайті фотографа: http://shumilovaelena.35photo.ru/photo_537690/
Дорога до себе
В дорогу, в дорогу… Туди, звідки сонце і вірші.
В Тернополі зимно і навіть чужі перехожі
Пакують валізи на захід, на схід. Щоб не гірше…
Ще випити кави - ковток сподіванок погожих.
Немає ні серця, ні розуму й світла ні в кого
До мене. Аж раптом - здіймається листя у небо…
Знайомі обличчя ховаються в пальта навколо.
І я відчуваю - сьогодні в дорогу. До себе.
Н.Лазука