Минуле. Майбутнє. Теперішнє....

Сьогодні я про теперішнє. Добре бути тут і зараз. Іти маленькими кроками, коли складно. Не здаватись і не впадати у відчай. Робити прості речі, і відчувати їх. Зварити суп. Витерти пил. Чути ранковий спів пташок, вдихати пряний запах весняних квітів, дивуватись  краплям дощу та насолоджуватись ходінням босоніж по мякій росяній траві. Неспішно виконати десятки інших потрібних завдань. Робити те, що подобається і  утримує стабільність дня у колі друзів, сім’ї - разом снідати і вечеряти, розмовляючи. Протягом дня зізвонюватись просто так, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Віддаючи теплий, щирий  дотик один до одного, турбуючись, спілкуючись, розповідаючи про свої відчуття - розуміти як це важливо. Це повертає до здорових процесів реальності.

Коли я  була маленькою, усе навколо видавалось таким серйозним і великим.

Вибрані миті, пазли спогадів, які залишились в куточках пам’яті.

Височенні дерева в парку, туман над озером, дерева з горіхами і кущі з аґрусом,  морозиво в кафе «Сніжинка», квітчаста ковдра. Побиті коліна після їзди на велосипеді, перші ляльки, прогулянки парком, хованки для секретиків біля дому.

Дитинство промайнуло як мить. Різнокольорове і радісне. Скільки усього я  змогла пізнати тоді, отримати вдома, навчитись у сестри і батьків. Вірити в свої сили, любити своє місто. Відчувати його смачний запах, споглядати  красу пейзажів, захоплюватись і заворожуватись змінами, перепетіями місцевих романів. Тисячі днів прожитих тут, сніданків, десятки зданих іспитів, весен, хороших справ, поцілунків.

Любов.

Любов  дарована нам по праву народження. Вона як і дорога життя, складна але  й неймовірно цікава. Зі своїми дорогами  та розвилками, та без вказівних знаків.

Коли любов є, то все просто: два полотенця  в ванній, дві подушки, одна ковдра надвох. Місяць,який світить у віконце лише тої квартири, і сонце просинається раніше там, де живуть закохані, та щасливі. А ще один простір і час, довіра, повага. Любов є завжди кому подарувати: Богу, коханому, дітям, ближнім, батькам, друзям, тваринам, іншим. Коли її не має- все важко.

Чому ж більшість людей так і не можуть знайти кохання?

Тернопільський лікар-психотерапевт Марія Хомів називає кілька причин появи емоційного вигорання: відсутність балансів у житті, невміння отримувати задоволення від простих речей та нерозуміння сенсу свого існування.

- В ідеалі в кожної людини мають бути врівноважені чотири сфери: контактів (сім’я, друзі, діти), діяльності (робота, хобі), тіла (догляд за собою) та сенсів (плани, мрії), - пояснює фахівець. – Якщо ж особа ставить якусь зі сфер на перший план, приділяючи їй, скажімо сімдесят відсотків уваги, вона точно матиме емоційне вигорання.

Продовжуючи, спеціаліст говорить, що наслідки симптому професійної деформації можуть бути різними. Перш за все, виникають психосоматичні захворювання (хвороби, розвиток яких провокують психологічні фактори – прим. авт.). У результаті таких емоційних станів як гнів, тривога, депресія в людини можуть розвиватися різноманітні захворювання внутрішніх органів (серцево-судинні хвороби, виразка шлунку, онкозахворювання, цукровий діабет тощо).