- Майстер, - одного разу запитав учень, - чому існують труднощі, які заважають нам досягти мети, відхиляють нас убік від обраного шляху, намагаються змусити визнати свою слабкість?

- Те, що ти називаєш труднощами, - відповів Учитель, - насправді є частиною твоєї мети.

Перестань з цим боротися. Всього лише подумай про це, і прийми до уваги, коли вибираєш шлях. Уяви, що ти стріляєш з лука. Мішень далеко, і ти не бачиш її, оскільки на землю опустився густий ранковий туман. Хіба ти борешся з туманом? Ні, ти чекаєш, коли подує вітер і туман розвіється.

У Японії, в одному поселенні недалеко від столиці жив старий мудрий самурай. Одного разу, коли він проводив заняття зі своїми учнями, до нього підійшов молодий боєць, відомий своєю грубістю і жорстокістю. Його улюбленим прийомом була провокація: він виводив суперника з себе і, осліплений гнівом, той приймав його виклик, робив помилку за помилкою і в результаті програвав бій. Молодий боєць почав ображати старого: він кидав у нього камені, плювався і сварився останніми словами. Але старий залишався незворушним і продовжував заняття. У кінці дня роздратований і втомлений молодий боєць забрався геть. Учні, здивовані тим, що старий виніс стільки образ, запитали його:

«Жив-був маленький золотистий місячний промінчик. Він був зовсім тонкий, насилу пробивався крізь густі хмари. У похмурому лісі він часто губився серед гілок, і не міг потрапити в кімнату через вікно, якщо штори були запнуті. Він мріяв стати таким, як старші брати - сильні і яскраві сонячні промені, що б приносити всім тепло, життя і радість. Промінчик сумував: «Невже я завжди буду таким слабким? Що я зможу зробити хорошого?» Але одного разу красива срібна зірочка сказала йому: «Ми з тобою - особливі. Ми вміємо світити вночі і дарувати світу чарівництво. Просто гори від усього серця і нічого не бійся!» І місячний промінчик побіг по темній воді річки і намалював блискучу доріжку. Всі птахи, риби і навіть дерева на берегах замилувалися нею. Потім промінчик пробрався у відкриту кватирку одного будинку і ласкаво погладив по щоці малюка, який побачив казковий сон. Промінчик заграв на лісовому листі і допоміг заблукавшому оленяті знайти свою маму. А до ранку він, втомлений і щасливий, повернувся додому - в місячний диск. І сховався там до заходу, до наступних подвигів!»

Його погляд був прикутий до нерукотворного чуда, названого «схід над морем». Молодий чоловік ішов і думав, що якщо б кожна людина починала свій день, спостерігаючи, як Божий світ наповнюється життям, світлом і красою, то у світі зникли б гидота і злодійство - в обмитої сходом душі просто не знайшлося б для них місця.

Борис Акунін