Притча про труднощі

- Майстер, - одного разу запитав учень, - чому існують труднощі, які заважають нам досягти мети, відхиляють нас убік від обраного шляху, намагаються змусити визнати свою слабкість?

- Те, що ти називаєш труднощами, - відповів Учитель, - насправді є частиною твоєї мети.

Перестань з цим боротися. Всього лише подумай про це, і прийми до уваги, коли вибираєш шлях. Уяви, що ти стріляєш з лука. Мішень далеко, і ти не бачиш її, оскільки на землю опустився густий ранковий туман. Хіба ти борешся з туманом? Ні, ти чекаєш, коли подує вітер і туман розвіється. Тепер мішень видно, але вітер відхиляє політ твоєї стріли. Хіба ти борешся з вітром? Ні, ти просто визначаєш його напрямок і робиш поправку, стріляючи трохи під іншим кутом. Твій лук важкий і жорстокий, у тебе не вистачає сил натягнути тятиву. Хіба ти борешся з луком? Ні, ти тренуєш свої м'язи, з кожним разом все сильніше натягуючи тятиву.

- Але ж існують люди, які стріляють з легкого та гнучкого лука в ясну, безвітряну погоду, - сказав учень ображено. - Чому ж лише мій постріл зустрічає стільки перешкод на своєму шляху? Невже Всесвіт пручається моєму руху вперед?

- Ніколи не дивись на інших, - посміхнувся Вчитель. - У кожного свій лук, своя мета і свій власний час для пострілу. Одні роблять своєю метою точне попадання, інші - можливість навчитися стріляти.

Учитель знизив голос і нахилився до учня:
- І ще я хочу відкрити тобі страшну таємницю, мій хлопчик. Туман не опускається на землю для того, щоб перешкодити твоєму пострілу, вітер не починає дути для того, щоб відвести твою стрілу в бік, жорсткий лук створений лучником не для того, щоб ти усвідомив свою слабкість. Все це існує саме по собі. Це ти вирішив, що зможеш в цих умовах точно вразити мішень. Тому, або перестань скаржитися на труднощі і починай стріляти, або утихомир свою гординю і вибери собі легшу мета. Мета, по якій можна стріляти в упор.