Казка про місячний промінчик

«Жив-був маленький золотистий місячний промінчик. Він був зовсім тонкий, насилу пробивався крізь густі хмари. У похмурому лісі він часто губився серед гілок, і не міг потрапити в кімнату через вікно, якщо штори були запнуті. Він мріяв стати таким, як старші брати - сильні і яскраві сонячні промені, що б приносити всім тепло, життя і радість. Промінчик сумував: «Невже я завжди буду таким слабким? Що я зможу зробити хорошого?» Але одного разу красива срібна зірочка сказала йому: «Ми з тобою - особливі. Ми вміємо світити вночі і дарувати світу чарівництво. Просто гори від усього серця і нічого не бійся!» І місячний промінчик побіг по темній воді річки і намалював блискучу доріжку. Всі птахи, риби і навіть дерева на берегах замилувалися нею. Потім промінчик пробрався у відкриту кватирку одного будинку і ласкаво погладив по щоці малюка, який побачив казковий сон. Промінчик заграв на лісовому листі і допоміг заблукавшому оленяті знайти свою маму. А до ранку він, втомлений і щасливий, повернувся додому - в місячний диск. І сховався там до заходу, до наступних подвигів!»