Старий сидів близько оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав:
- Я жодного разу тут не був. Які люди живуть у цьому місті?
Старий відповів йому питанням: - А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?
- Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти.
- Тут ти зустрінеш точно таких же, - відповів йому старий.
Трохи згодом, інша людина наблизився до цього місця і поставила те ж питання:
- Я щойно приїхав. Скажи, старий, які люди живуть в цьому місті?
Старий відповів тим же: - А скажи, синку, як поводилися люди в тому місті, звідки ти прийшов?
- О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.

Простору! Простору! Простору!
І щоб ніяких травм
І чогось такого простого
Як проростання трав
І чогось такого дивного
Як музика без блаженств
І слова хоча б єдиного
Що має безсмертний сенс!

Л. Костенко

«Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти першорядне від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і міри, щоб я по життю не літав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і далечінь, і хоч іноді знаходив би час для насолоди мистецтвом.

Цзи-гун спитав: «Чи можна все життя керуватися одним словом?» Учитель відповів: «Це слово — взаємність. Не роби іншим того, чого не бажаєш собі»