Прийняти Христа

Більшість з нас, більше часто чи менше частіше, причащаємось Тіла і Крові Ісуса Христа. Приймаємо Його до себе, однак дуже швидко забуваємось про Його присутність в нас. Що було б, коли б ми когось з гостей прийняли до себе рано, однак забули за нього через декілька хвилин і цілий день займались своїми справами. Скажімо собі правду, так частіше і є, з нашим причастям. З яким благоговінням ми приступаємо до причастя, однак дуже швидко забуваємо про Ісуса Христа який перебуває в нас. Ми прийняли Господа до себе, ще пам’ятаємо про нього 5-10 хвилин, а потім цілий день забуваємо про Того, хто є з нами. З яким благоговінням ми мали б дивитись на себе самих, та на інших осіб після Причасті Тіла і Крові Христа, бо ж ми стаємо насправді тоді «богоностями» і «христоностями». Коли б ми мали таку свідомість, то ніякий гріх не «прилипав би» до нас, як також нас не сповняли б ніякі страхи чи переживанням, бо були б свідомі, що Христос є повсякчас разом з нами.

Владика Венедикт Алексійчук