“Психотерапія – це не те, що ви думаєте. Це не лікування хвороби. Це не керівництво з боку мудрого порадника. Це не взаємне співпереживання добрих друзів. Це не здобуття езотеричних знань. Це не демонстрація людині її помилок. Це не нова релігія.  Психотерапія це не те, що ви думаєте. Вона про те, як ви думаєте. Вона привертає увагу до непомітного притворства в тому, як ви думаєте. Вона відрізняє те, про що ви думаєте від того, як ви це думаєте. Її не стільки цікавить пошук причин, які пояснюють те, що ви робите, скільки значення, яке для вас має те, що ви робите. Психотерапія займається тим, як ви думаєте. Тим, як ви живете зі своїми почуттями, вашим підходом до взаємостосунків з людьми, які мають для вас значенння.  Вона про те, до чого ви прагнете в своєму житті і як, самі цього не бажаючи, ви ускладнюєте його заради досягнення цих цілей. Вона допомагає побачити, що зміни, яких ви прагнете, вже існують в середині вас в нерозкритому вигляді. Вона дає можливість побачити і прийняти відблиск чогось непересічного, що є вашою суттю. Психотерапія це не те, що ви думаєте; це те, як ви живете самі з собою в даний момент.”
(Джеймс Бюдженталь“Мистецтво психотерапевта”)