РОЗДУМИ....
Якщо тихо сидіти серед шуркоту набрибливих думок, то можна вловити елемент чужої душі, який необережно заплутався серед павутини твого серця)
Дуже ніжно виплутати її крильця і відпустити... однак, вони іноді, як приручені птахи, залишаються, сідаючи на раму дверей, дивляться на тебе великими глибокими очима і чекають...
А ти все відганяєш шумні думки і грієш руки теплом їх погляду.
І засинаєш, знаючи, що, коли прокинешся, то вони досі будуть поряд, чекатимуть, доки ти їх нагодуєш поцілунками, а потім задоволено спатимуть в тебе на колінах, підставляючи спини ніжним пальцям.