Життя будь-якої жінки - це дорога до моря

Напевно у кожного з вас бувають дні, коли ви дуже втомлені, як у мене сьогодні. Справ багато, а натхнення і енергії мало.
Мені допомагає психотерапія природою і запахами. Це неймовірна сила. А психолог Стенлі Плог, опитавши 200 тисяч мандрівників, виділив 2 основних типи: аллоцентрики (авантюристи) і психоцентрики (автентики). Так, аллоцентрики - першопрохідці, їм важлива можливість дослідження, а психоцентрикам - відпочинок передбачуваний, комфортний і пасивний.
Оцей психоцентрик-це я. 
Біологи і антропологи аргументують любов людей до води потребою в кислотах омега-3 і інших мікроелементах, що містяться в рибі і морепродуктах, адже ті сприяють здоровому розвитку мозку. Ось як! Саме так!
Я закриваю очі і пригадую ранкове споглядання народження сонця, затишок, море, неймовірних рибок, мої тренінги для дівчат, вечірній щоденник відчуттів, коло любові, світанкову зорю, майндфулнес і тишу, нічні розмови про важливе. Це так класно!

Між іншим, ми в Єгипет їздили тричі з територією тіла, і кожний раз - це прекрасно, тому що навіть якщо ви зараз не там, у вас є спогади.
Люди постійно придумують собі проблеми.
Чому б не придумати собі щастя?
"Життя будь-якої жінки - це дорога до моря. Навіть якщо вранці на роботу, вона все одно йде до свого моря. Врешті-решт, вона дійде до точки, коли плюне на все і справді рване до моря".
Рінат Валіуллін "Де валяються поцілунки. Париж"
Ну і не можу не додати цей СУПЕР-відгук:
"Yulia Polunina
2 лютого 2018.
Марі Хомів полюбляє поведінкові експерименти. Саме завдяки їй я наважилась летіти в Єгипет. Було складно, але я справилася. Навіть шуткували на тему мого страху літати і запропонували уявити ситуацію у літаку. Це надихнуло мене написати. Отож)
Я боюсь літати. У хмарах, у думках, у снах - скільки завгодно. А от у літаках - це суцільна катастрофа. Щоразу, коли шассі мають відірватись від землі в мене починається панічна атака. І це не зважаючи на коктейль гідазепаму і снодійного у моїй крові.
В мене гостро виражений страх висоти. Коли я піднімаюсь вище другого поверху, починає паморочитись в голові, пітніють руки, все тіло, підкошуються ноги і серце калатає десь в районі мигдалин.
Позитивні установки, мантри, шмагання по сраці не допомагають. Психотерапевт обіцяє мені поведінкові експеременти, які будуть включати прогулянки по даху хмарочоса, стояння на підвіконні 9 поверху, похід в Альпи і стрибки з банджі раз в тиждень. Звичайно, я не сумніваюсь у компетенції спеціаліста. Але не можу ручатися за свою травну систему. Я би зовсім не хотіла перетворитись на одночасно пісающого, какающого і блюющого 'мальчіка'.
Запропонували уявити ситуацію - я лечу поряд із атлетично складеним брюнетом. В нього засмага кольору молочного шоколаду, довгі чорні вії, блакитні очі, сексуальна посмішка і дуже обтягуючі джінси. А ще він гей. Не берусь прогнозувати свою поведінку, але щось мені підказує, що я перестану милуватись його торсом і фантазувати на тему пристрастного танго тільки-но почую як завелись турбіни. І, ймовірно, вчеплюсь двома руками хваткою пітбуля в його прокачену біцуху і буду тихенько стогнати. Мені буде байдуже, що він про мене подумає. Але оточуючі, певне, дуже здивуються, коли цей красень буде щосили намагатись віддерти мене, ніби реп'ях , від себе.
Звичайно, це я дала волю свому катастрофічному мисленню. А насправді, все буде зовсім не так.
Маленький боінг, шкіряні дивани, привітний пілот і струнка стюардеса. Я тримаю в руці келих шампанського. Закриваю очі, щоб зробити ковток і відчуваю як сотні холодних бульбашок лоскочуть мої губи. А ще чийсь пронизливий погляд. Напроти мене сидить Метт Бомер. Він у елегантній трійці від Brioni та у модному капелюсі. Ледь відчутний аромат його парфумів поєднуює в собі нотки запашної ранкової кави, вершкової карамелі та ірландського віскі. Ми одночасно посміхаємось. Незручну паузу порушує голос командира літака. Оксамитовим тенором він повідомляє напрям та тривалість польоту. Я вічуваю, як моє тіло поринає у ніжні обійми крісла і розслабляється. Метт говорить щось з приводу погоди та ненароком робить комплімент моїй сукні. Так, думаю саме в цей момент він трішки шкодує, що гей. А я лише загадково посміхаюсь і кокетливо кліпаю віями. Мої думки вже далеко.
Я дивлюсь в ілюмінатор і бачу як хмаринки виблискують золотом.
Це моя подорож. Це мій літак".