Як не стати жертвою синдрому емоційного вигоряння
Про синдром емоційного вигорання - один зі “здобутків" цивілізації можуть свідчити близько сотні симптомів. У групі ризику опиняються лікарі, медсестри, соціальні працівники, священики та психологи. Нерідко жертвами цього синдрому стають навіть учні старших класів
Занурившись з головою у роботу і втомившись від турбот, яким нема кінця-краю, люди втрачають інтерес до життя. Їм видається, що воно або завмерло, або крутиться по колу.
Щоб у сім'ї було все необхідне, тернопільський бізнесмен Олександр працював, наче божевільний. Чоловік виходив з дому о шостій ранку. А повертався не раніше 21.00. Від втоми мало не падав з ніг. Часто проводив в офісі і вихідні. Через декілька років у такому ритмі колись улюблена справа почала здаватися йому абсурдом, зникло бажання працювати, вдосконалюватися і займатися тим, що приносило раніше насолоду.
Позитивні й негативні стосунки можуть впливати на наше майбутнє, на формування нашої особистості, на ставлення до себе, до інших, до Бога. Тому варто запитати: яким чином вони впливають на наше життя? Як ми даємо раду з важкими «хворими» взаєминами? Чи ми віримо в те, що їх треба оздоровити, що це вдасться зробити? Чи ми шукаємо належної допомоги, де і як ми це робимо? Усі, навіть ті, хто виріс в самих люблячих сім'ях і зумів створити щасливий шлюб, переживають такі періоди, коли найбільш дорогі для нас стосунки ускладнюються або не приносять задоволення. Чому така бажана близькість так вислизає від нас?
-