Для мами

Чи знаєте Ви хто є автором проекту вежі в центрі Парижа? Чи відомо Вам, хто намалював портрет Мони Лізи? Кому належить музичний твір «Пори року»? А хто єдиний на цей час переможець Євробачення від України? Хто є ведучим найвідомішого в Україні телевізійного шоу? Чи можете Ви назвати найкращих футболістів?..

Блискуче! Наші знання справді чудові, ми прекрасно розуміємось в архітектурі й футболі, у музиці. Усі тут перелічені люди по-своєму геніальні, їх імена відомі, про них говорять, а зустріти таку людину на вулиці вважається справжнім щастям.

А тепер маленький експеримент: поставмо в один ряд чудову вежу, гарний музичний твір, найпрекраснішу картину, захоплюючу пісню, відому телепередачу, неймовірний футбольний матч і... людину. Спробуйте усе перелічене розставити в порядку важливості.

А тепер поясніть чому архітектори, композитори, співаки, художники, шоу-мени і футболісти так нас захоплюють, викликають стільки уваги, а особа, котра привела на світ людину, є так часто забутою, зневаженою. Ця особа – жінка. Так багато потрібно покласти на її ніжні плечі, так багато вона мусить – практично все, окрім того, щоб бути мамою.

Так багато можна і хочеться ще сказати про МАМУ. Але важливо не стільки говорити, скільки любити. Любити Ту, котра є співтворцем найгеніальнішого і найважливішого творіння – людини. Нехай у нашій свідомості усі найкращі твори мистецтва, архітектури та спорту стануть лише квітами у тому вінку, який належить МАМІ. Кожній МАМІ - тій що виховала своїх дітей, тій, що лише йде тим шляхом, тій, котра готується до материнства, а також тій, котра, можливо, ніколи не народить дитинки фізично, але усім своїм єством є МАМОЮ, бо такою її створив сам Господь. Зрештою, Він – Господь, також має Маму, якій доручив під хрестом опіку над кожним і кожною з нас.

Як часто ми задумуємося над тим, чого нам ще не вистарчає для повного щастя і як рідко ми помічаємо ті маленькі дрібниці, які роблять наше життя успішним, та, справді, щасливим. Як часто ми бачимо «щастя» інших людей і не усвідомлюємо власного. Для когось щастя-це здійснити щось грандіозне, добитись чогось у житті, стати кимсь.. Для інших-щастя полягає у дрібницях, побутових благах, чи сімейних гараздах… Проте, якими б різними не були люди, одне велике «щастя» є у всіх спільне-це невимовна радість материнства.
ЇЇ рухи легкі і вільні. ЇЇ слова логічні і послідовні. ЇЇ голос мякий але впевнений. Сяяння її очей не порівняти з сонцем. ЇЇ погляд спокійний. ЇЇ усмішка приваблива і загадкова. Вона строга але справедлива. Вона допоможе у важку хвилину. Вона відчуває радість за нас коли все добре і турбується коли ні. Вона віддає нам свою турботу і любов, не прагнучи нічого взамін. Вона не знає що  коли дивишся на неї- відчуваєш тепло, коли думаєш про неї- усміхаєшся, коли сумуєш- згадуєш її ласку. Вона- наша мама

Але як це бути мамою?
фізичні рани від пологів заживуть дуже швидко, але материнство дає таку кровоточиву емоційну рану, яка ніколи не затягнеться. Що стривожений крик «Мама!» Змусить її кинути без жалю все - від суфле до самого кращого кришталевого келиха. Що відправившись на важливу ділову зустріч,  мама буде думати про солодкий запах дитячої голівки. І їй буде потрібна вся її сила волі, щоб не втекти додому просто заради того, щоб переконатися, що з її малюком все гаразд. що дрібні щоденні проблеми вже ніколи не будуть для неї нісенітницею що вона навчиться сподіватися на здійснення - о, ні, не своєї мрії! - Мрії своїх дітей., що шрам від кесаревого розтину або розтяжки будуть для неї знаками честі.
Я хотіла, щоб кожна мама могла відчути той зв'язок між усіма жінками землі, які намагалися зупинити війни, злочини. - Але ви ніколи не пошкодуєте  про це, якщо присвятите себе цьому найчудеснішому з покликань.

Щаслива.. бо співаєш колискову ... тому що маленькі ручки плутають  волосся .. бо на руках засинає сенс життя .. бо цілуєте щовечора пухку щічку ... щасливі ... тому що мами ... Коли тримаєш на руках малесеньке дитятко, твою кровиночку, коли відчуваєш як б»ється малесеньке серденько - усвідомлюєш що весь світ перемінився. Що все вже ніколи не буде так, як ранішеЯк багато треба пережити, щоб відчути, як в сплетеному серпанку буднів, сповнених клопотами та турботами, вимальовується велике, яскраве та гаряче, мов літнє сонце, щастя. Щастя бути мамою.

Божого благословення і здоров”я Вам, милі матусі! Бережіть Ваших дітей!

(з Інтернету).Доповнено і редаговано Марією Хомів, лікарем-психотерапевтом, ТЕРНОПІЛЬ