Трохи весни
«Коли за вікном красивий світанок, я часто прокидаюся на кілька секунд, просто так, аби виглянути у вікно, прошепотіти «ого» чи «дякую» і заснути знову. Здається, наче Бог точно знає, що я заціню Його ранкове диво, і просить Своїх янголів легенько штурхнути сонну мене, аби не проґавила. Мені дуже-дуже потрібно трохи весни. Хоча ні. Трохи весни забракне. Стільки всього хочеться розповісти, зробити, встигнути. Але доводиться собі нагадувати про найважливіше, про ту пригоршню сили, що зосталася, про те, що до заправки ще треба крокувати й крокувати. Про те, що це мав би бути мій gap year і про те, що варто дошукуватися до справжнього. Натомість нестерпно хочеться спати, я тішу себе чаєм – горнятко за горнятком, майже нічого не встигаю і пропоную оголосити гондоли новим західноукраїнським громадським транспортом, особливо затребуваним напровесні.
Ніжність
ніжність не плаче і не голосить
голосом тихим говорить ніжність
ніжність живе у твоєму волоссі
повівом вітру подихом свіжим
днесь проростаючи з тіла поволі
майже невидимо майже нечутно
пальці мов паростки кволі і голі
не афішують своєї присутності
і не займають чужих територій
і не ламають негласних конвенцій
тіло у тілі – давня апорія:
все що минуще – те не минеться
все що нечутне – буде почуто
й на противагу тліну й смерті
ніжність зійде як окрема сутність
тиха мов лист у пустому конверті
Ю.Іздрик
KOZAK SYSTEM - У осені очі твої
Дівчинко моя ...
Дівчинка моя, нікого не слухай. Май свою думку. Свою голову. Свої думки та ідеї. Плани на життя. Не спіши ні за ким. Тільки крок назустріч, але не навздогін. Ти потрібна тільки близьким. Це - життя. Ніхто за тебе не буде будувати твоє щастя.
Нікого не слухай. Іди своєю дорогою і не важливо, що говорять за спиною. Говорили, говорять і завжди будуть говорити. Не хвилюйся про це. Будь собою!
Люби. Твори. Мрій. І, будь ласка, посміхайся частіше. У тебе така гарна посмішка ...
Для усіх дівчаток проекту та групи "Території тіла".