Що дозволяє бути в житті на своєму місці

Ми впливаємо на навколишній світ
менше, ніж нам би хотілося, але набагато
більше, ніж нам здається…

Що може бути гірше невиконаних бажань? Часом, тільки одне, - їх виконання. Чому так відбувається? Напевне, справа в тому, що наші свідомі і несвідомі бажання часто не збігаються. Свідомо ми хочемо одного. Все, що робимо, вибудовуємо на досягнення того, чого прагнемо. І тут, коли лишається тільки крок до отримання того омріяного, чого так хотіли, приймаємо зовсім інше рішення і відходимо вбік. Принаймні, я неодноразово можу згадати такі моменти у своєму житті.

Чому? Чи хотіла і прагнула цього кожна часточка нашої душі? Можна сказати «так», але чи відчуваємо стовідсоткову щирість у цій відповіді? Швидше ні.
Я не одинока у цих скритих ваганнях. Існує таке поняття, як страх успіху. Він рідко буває явним, швидше, неусвідомлений, закритий. Але присутній багатьом. Чи має він характерні прояви? Як його розпізнати? Спробуємо разом.
Кілька поданих нижче запитань дуже далекі від детального психологічного тестування. І, зрештою, на нього не претендують. Це лише привід для того, щоб  замислитися. Але, якщо прочитавши їх, хтось  відчув, що дещо тут і про нього, - час  подумати, а чому саме так? Замислитися і вжити заходів.
Яскраве, талановите, наповнене ... Мені подобаються ці епітети. Чи це про наше життя? Залежить від нас. Беремося до роботи?
Отже, чи стосується це мене?  Тільки правдиво.
Я часто  кидаю розпочату справу, навіть якщо вона була перспективною і успішно просувалася.
Що робити якщо відповідь «так»? Вчитися на малому. Планувати собі «дрібні» справи, і почавши їх, дійти до кінця. Наприклад: намітиш собі на день три справи. Запишеш. Справишся  з наміченим? Скажеш собі: «Молодчинка!», і рухаєшся далі. Звичка доводити почате до кінця як і будь-яка інша, формується швидко (як свідчать знавці, на це потрібно від 21 до 40 днів). Отже, в середньому, місяць. А місяць - це не вічність.
Мені завжди чогось не вистачає для досягнення справжнього успіху.
Так, усім не вистачає. Грошей, щастя, здоров'я. Чогось буває достатньо? Хіба що солі. А так, хорошого завжди бракує. Гарне виправдання. А де тут, власне, відповідальність?
Просто треба усвідомити, що «Я на даний момент маю плоди Своєї праці, Своїх думок і Своїх старань. Якщо я вправляюся і дію далі, вірю в диво і працюю, щоб воно прийшло, то я обов’язково з ним зустрінуся. Я можу його створити. І для цього у мене всього достатньо».
Треба просто повірити і прийняти це. Для себе.
Коли мені вдається чогось добитися у житті («фартить»), - неодмінно чекай неприємностей, вони обов’язково з’являться.
Наш життєвий досвід гарненько жартує  з нами. Метафору про зебру, життя і деякі частини тіла ми засвоїли ще в дитячому садочку. Наша модель формує наше життя. Може варто поміняти налаштування? Головне - діяти. Бажано рішуче.
Коли мої справи йдуть добре, чомусь починаються проблеми у стосунках з близькими людьми.
Як це пояснити? Чому це нормально? Коли людина починає рости і змінюватися, вона так чи інакше, виходить зі своєї зони комфорту. Але ж тим, що залишилися у цій зоні твої зміни заважають. Вони не бажають змінюватися у відповідності до тебе. Відповідно починаються конфлікти, непорозуміння.
Що робити? Прийняти те, що це їх вибір. Вони мають на це право. Але я маю вибір також. Залишатися таким, щоб тим, що звикли, було зручно і комфортно, чи виганяти себе і рухатися далі. Усе ніби і просто. І складно.
Як повчала мене одна старша наставниця «не нагрібати» на себе, тобто не брати на себе зайву відповідальність. І краще думати, як уникнути невдачі, ніж ганятися за успіхом.
Хто про що думає, той те і отримує. Треба в це повірити.
А от щодо відповідальності, то тут швидше про дорослу позицію. Я несу відповідальність за своє життя і за все що в ньому відбувається. Відповідальність – це про дорослість.
Мені не потрібно якихось зовнішніх проявів успіху. Це лишнє. Ще наживу собі нових ворогів.
Завжди є люди, які заздрять, зляться, пліткують, дивлячись на інших. Але є інші - ті, що вміють щиро порадіти. І при цьому їм нічого не потрібно. Статистика каже, що і тих, і інших 50% до 50%. В чиїй компанії кожен, - а це уже знову про вибір.
Для мене дуже важливо бути господарем своєму часу і собі.  
Це нормально. Ніхто не одинокий у цьому бажанні.
І є спосіб. Простий? Складний? Все залежить від того, хто обирає.
Називається щоденне планування. Куди, що і в якому напрямку планувати? Головне, не забувати, один цікавий вислів невідомого автора: «Якщо у вас немає в житті цілі, значить, ви працюєте на того, у кого вона є». Погодьтеся, справляє враження.
А якщо  хтось не любить  приймати важливі рішення, особливо ті, які можуть мати незворотні наслідки? Тоді треба зауважити, що кожне рішення має вплив на наше життя. І, навіть, не важливе на перший погляд, - може мати наслідки. Незворотні і потужні.
Кожен може стати тим, ким мріє, перетворитися на того, про кого думає. Головне, - любити себе і ставити собі достойні цілі.
А ще сказати собі: «В прийнятті рішень нічого страшного немає!».