Пізнати іншу сторону життя

Вісімдесятилітня старенька з синім волоссям сиділа в нотаріуса і бовтала ногами.

- З яким запитанням ви до нас?
- Заповіт писати.
- Добре.
- Записуйте, - бабуся влаштувалася зручніше на стільці і почала диктувати.

- Після смерті прошу передати мій мозок на вивчення в НДІ. Якщо НДІ не захоче брати, нехай скажуть, що від Клавдії Петрівни.

Всіх своїх котів, які будуть у мене на момент смерті роздати моїм друзям. Якщо таких не залишиться (друзів, а не котів) тоді коти переходять у власність мого сина. Всі книги, якщо вони будуть нікому не потрібні, віддати в бібліотеку. Але я рекомендую хоча б перегорнути їх. Я забула - в яку з них поклала гроші. Заповідаю своєму синові розвіяти мій прах на пагорбі в Новій Зеландії ...

Нотаріус поперхнувся.
- Вибачте, де?
- У Новій Зеландії, в Новій Зеландії ...
- Але це так далеко! До чого такі складнощі?

- Складнощі - це робота п'ять через два і годину обіду. Він нікуди не виїжджає з-за неї. Весь в справах. Сама такою ж була. Тепер шкодую. У нього ще все попереду. А в подорожах життя яскравішим стає. Людину змінює. Він вже не повернеться тим, ким був. Нехай подолає пів землі. Подивлюсь я, як він назад до свого офісу сяде!Його туди ні за що не затягнути. Ось тільки допомогти йому треба, показати, що інше життя є. Чим я і займуся після смерті ... Та й я не хочу в землі гнити. Всяко краще в Зеландію злітати ...

- Хм ... - нотаріус стиснув губи.
- Далі, - продовжувала бабуся, - хочу, щоб кішку мою улюблену Маруську зі мною спалили, ну це, як в давнину було ... Жартую! Жартую! Просто у вас вигляд дивний, ось і вирішила вас трохи ...
- Налякати?
- Струсити, - старенька посміхнулася.
- Вийшло. Добре, а майно? Рухоме? Нерухоме?
- Ах, ну квартиру і мотоцикл синові. Правда у мене ще мотоцикла немає. Але я вже на курси записалася і скоро куплю, так що запишіть і його ... А ось самокат мій заповідаю Степану Никифоровичу, якщо він ще живий буде. Він давно на нього задивляється. Ми коли з ним каталися, він свій зламав, в дерево влетів ...

Після того, як старенька пішла, нотаріус оголосив перерву. Відвідувачка з синіми волоссям не виходила з голови. Він ще раз перечитав заповіт, потер очі, щоб переконатися, що все це було справді, подивився на велику стопку паперів, а потім взяв телефон.

- Маш, привіт, хотів запитати, чи не хочеш ти кудись з'їздити? Знаєш, я завжди мріяв побувати в Африці ...

Автор: Наталія Обухова