Важливо вчитись мати роман з собою

Ось уривок з книги Тімоті Голві «Внутрішня гра в теніс»:

"Коли ми садимо трояндове зернятко в землю, ми помічаємо, що воно дуже маленьке, але ж ми не починаємо критикувати його за те, що воно “зовсім не схоже на троянду”. Ми ставимось до нього, як до зернятка, і просто даємо йому те, що необхідно насінині – воду, догляд та добрива. Коли пагінець троянди вперше пробивається крізь землю, ми не засуджуємо його за незрілість і нерозвинутість; ми також не критикуємо пуп’янок, за те, що він не розпускає пелюстки, ледь з’явившись на світ.

Ми зачаровано спостерігаємо за процесом народження квітки і даємо їй ту турботу, якої вона потребує на кожній стадії свого росту.
Троянда є трояндою від того моменту, коли вона ще є зернятком і аж до того часу, коли вона помре. У ній впродовж цього часу міститься весь її потенціал. Вона неначе постійно перебуває у процесі змін, але в кожному своєму прояві, в кожен конкретний момент, троянда вже є досконалою – адже вона є саме такою, якою повинна зараз бути”.

Ми інколи думаємо, що неможливо бути задоволеним собою і одночасно прагнути змінити себе. Однак, зернятку троянди вдається бути і тим, і тим.