Ти не мусиш…
Ти з дитинства старалась доброю,Ти з пелюшки старалась чемною,
Щоб за Божою за подобою,
Щоб і гарною, щоб і вченою,
Щоб і віршики з табуреточки,
І у зошитах – лиш п’ятірки,
Щоб завжди – під взірцеву мірку…
Ти з дитинства старалась тихою,
Щоб нікому не скласти клопоту,
Щоб від тебе не знали лиха,
І тобі додавалось попиту:
Щоби вміла ліпить вареники,
Випікати любе і різне…
Бути скромною, бути чемною,
Бо ще заміж ніхто не візьме.
Ти з дитинства навчилась слухатись,
Тобі вказували, як жити,
Як сміятись, дивитись, рухатись,
Як любити, і як дружити,
Як справляти хороше враження,
Щоб казали лише приємне,
Як ховати себе ображену,
і замовчувати таємне….
Слухать старших, просить пораду,
І боятись своїх бажань…
А чи хтось коли запитав тебе,
Що бажає твоя душа?
***
Бути чемною, бути чесною,
Не ходити самій до лісу.
Ну останнє хай буде, зрештою,
Ну а решта.. а може, к бісу?
Чи в житті ти хоч раз сміялася
Гучно, голосно, непристойно?
Щоб багато і світла, й галасу,
Скільки б ран в тобі незагоєно.
Щоб дивилися, пальцем тицяли,
Обговорювали у спину,
Поки сонце в тобі не вицвіло,
Поки світ тебе не поглинув,
Щоб казали, що ти розпещена,
Хай ця правда як гірка.
Що в моралі бракує дечого,
Найзручніше із дорікань.
Хай шукають підходи, способи…
Розумієш, куди веду?
Ти дозволь собі, лиш дозволь собі
Говорити не до ладу.
Ображатися, помилятися,
Бути іншою між людьми,
Недостойним давати ляпаса,
І лишати їх за дверми,
Залишати немитим посуд,
Розкидати навколо речі,
Не боятись людського осуду,
Врешті, як і своєї втечі.
Мати зморшки, вагу нестатусну,
Одягатись, як забагнеш,
Всім життям своїм користатися
Так, неначе немає меж.
* * *
Кожна думка у формі істини,
Кожне слово в форматі вироку.
Ти не мусиш здаватись іншою,
Щоб тебе полюбили щиро.
Ти не мусиш шукати виправдань,
І свої рихтувати вади…
Ти ні в чому не винувата.
Не втискай себе в їх стандарти -
Похвалою, чи недохвалою.
І картати себе – не варто!
Ти прекрасна недосконалою!
Ти не мусиш, і не повинна,
А що кажуть – яка різниця?
Взагалі, ти ж іще дитина.
Ну, подумаєш, лиш за тридцять…
Автор Ксенислава Крапка
Додати коментар