Найвище уміння - почати спочатку

Ще вчора я була висока як вежа
Здається, ще трохи - дістану зеніт
І раптом як вибух, обвал і пожежа!
Розтрощений камінь - уже не граніт
Руйновище віри і розпач, і розпач
під попелом смутку поховано шлях
Зажурені друзі сахнулися врозтіч
Посіяне слово не сходить в полях
На те й погорільці - будуємо хатку.
Над хаткою небо... А знов голубе!
Найвище уміння - почати спочатку
Життя. Розуміння. Дорогу. Себе

Л. Костенко

#територіятіла