Ми кажемо

Ми кажемо: «Дякую тобі за те, що ти є», коли неможемо сказати: «Я тебе кохаю».
Ми кажемо: «Мені нема заради чого жити», коли хочемо, щоб нас переконали в цьому.
Ми кажемо: «Щось прохолодно», колинам потрібен чийсь дотик.
Ми кажемо: «Я не брав(ла) слухавки, тому що був(ла) зайнятий(та)», коли нам соромно зізнатись в тому, що чути цей голос більше не доставляє нам радості…
Ми кажемо: «Я нікому непотрібен(на)», коли в дійсності не потрібні одній - єдиній людині.
Ми кажемо: «Я впораюсь», коли соромимось попросити про допомогу.
Ми кажемо: «Ти хороший друг», коли забуваємо додати «… але тобі не стати для мене чимось більшим».
Ми кажемо: «Це не головне», коли знаємо, що в нас немає іншого вибору, як змиритись.
Ми кажемо: «Я довіряю тобі», коли боїмось, що стали іграшкою.
Ми кажемо: «Назавжди», коли нам не хочеться дивитись на годинник.
Ми кажемо: «Я був(ла) поруч», коли не можемо знайти собі виправдання.