Дощинки червня
«Змивай із себе ніч», – казав Андрій Ворон, виливаючи на себе зранку відро води.
«Подякуй за день без смерти», – радив, лаштуючись до сну.
Тільки час так уміє – йти дуже повільно, а пройти дуже швидко.
Ми – люди копАння. Закопуємо і викопуємо. Закопуємо і викопуємо. І картоплю, і таланти, і своїх героїв, і своїх пророків… Одних викопуємо, інших закопуємо. Але найулюбленіше заняття – копАння в собі. І кОпання інших.
Щастя – вінець відважних. Французьке прислів’я.
На Ферерських островах проживає всього тринадцять людей. І оселилися вони одне від одного на значній відстані. Щоб не дратувати одне одного.
Збираючи матеріал для «Дітей папороті», прочитав у мемуарах одного військового: «На війні кожен третій кине зброю і втече з поля бою. Тому що це живі люди, а війна – це страх і смерть. І «людського» на війні завжди буде більше, ніж геройства. Бо коли побачиш війну на власні очі, розумієш, що вона розкриває гірші риси людей, а не кращі».
Як гарно можна сказати про старість. «Я жінка високого віку», – чув від материної подруги. «Я чоловік старої дати», – казав мій дід.
«В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум». Із раннього Тичини.
Найудячніші споживачі мистецтва – жінки. Вогонь, що горить у митцеві, жінки бачать завдяки інстинктивному чуттю. Він їх не просто гріє, а перетворює їх.
«Дух іншого» – ось що несуть книжки.
Зателефонувала жінка, голос віддалено знайомий:
«Привіт із комсомольської юності. Хочу сказати, що я закохана в твої книжки. Вже тільки в книжки…»
Бджоли здебільшого помирають на льоту – від стирання крил.
Жіноча принада – це вміння заряджати собою повітря довкола нас, чоловіків.
«Чому пташки какають на нашу машину, – обурюється мій онук. – Вона для них туалет, чи що?»
«Кохання – це активна зацікавленість у житті і розвитку об’єкта кохання». Еріх Фромм.
Н. називає свою віллу на тридцять покоїв «халупою», басейн десять на двадцять метрів – «копанкою», а поле для гольфу – «лужком». Каже: «Люблю вийти на лужок, помахати ціпком, як мій дідо, пастух…»
Блок зізнавався, що найбільше «бере» від співочих птахів. Недарма вчені кажуть, що зачатки мови з’явилися в давніх людей під впливом пташиного співу.
Хочеш зрозуміти близьку людину, не до слів прислухайся, а до того, про що вона мовчить.
Дивився пречудовий фільм про музиканта-відлюдника – «Всі ранку світу». Його запрошують у королівський оркестр, а він каже: «Мої друзі – мої спогади. Мій оркестр – верби, струмки, риба і квіт бузини…»
Мирослав Дочинець. «Різнотрав'я».