Даремні зусилля

Одного разу берегом моря йшов чоловік. День був чудовий. Яскраво світило сонечко, тихо плескотіли хвилі, з гучними вигуками кружляли чайки. Милувався чоловік краєвидом, озираючись навкруги, і раптом помітив незрозуміле видовище. Прямо перед ним невеличка людська постать виконувала дивний танок. Це була маленька дівчинка, яка почергово нахилялася і щось брала у руки, підводилась і кидала «щось» якомога далі у море. Вона бігала навколо себе, явно поспішаючи. Чоловік зацікавився, підійшов ближче і питає: «Що ти робиш?» «Рятую маленьких морських зірок від палючих променів сонця. Якщо їх не кинути у воду, вони не доживуть до припливу», − відповіла дівчинка, ні на хвилину не перериваючи роботи. «Ти робиш марудну і невдячну справу, − відповів їй чоловік, − цих зірок тут тисячі, сонце пече немилосердно, час летить дуже швидко, ти все одно їх усіх не врятуєш!». «Ну той що! − знизала плечима дівчинка − Принаймі оцю я встигла врятувати!» − і з цими словами вона взяла до рук чергову морську зірку і кинула її далеко у море.