Цінуймо, те що маємо

Голубку Бог створив зовсім недавно, але вона увесь час нарікала.
Добрий Бог прийняв її у своєму чудовому саду.
- Володарю неба і землі, якийсь кіт знай пасе мене, хоче мене забити і зжерти. Тому свої дні я проводжу у відчайдушній втечі, послуговуючись цими, нічого не вартими лапками, які ти мені дав!
Творець змилувався над голубкою і подарував їй чудові сильні крила.
За кілька днів вона знову повернулася до доброго Бога, плачучи:
- Володарю землі і неба, кіт далі за мною полює, і тепер, з тими крильми на плечах, мені ще важче втікати. Вони важкі і заважають мені, а з моїми коротенькими слабенькими лапками і так щораз гірше!.
Творець усміхнувся і сказав:
- Моя голубко, не для того я дав тобі крила, щоб ти їх носила на плечах, а для того, щоб вони піднесли тебе до неба.

Бруно Ферреро.