Любіть себе повільно

ПОВІЛЬНО.
Любов не любить поспіху. Слухайте себе уважно, як ніби це найостанніше слово, яке почуєте. Повільно, наче підігріваєте молоко для немовляти.
Неначе танцюєте перший танець з людиною, в яку закохані.

Любіть себе повільно. М'яко. Як несподіваний сонячний день. Неначе попереду вічність, і найважливіше завдання, яке вам видали в Небесній Канцелярії - розчісувати своє волосся з любов'ю, поки воно не стануть золотистим і не перетвориться в ріку.

Любіть себе повільно, всім своїм тілом виконуючи цей танець. Неначе час застиг на годиннику, і тільки й залишається, що співати пісні, ввижати коників у траві і чекати, поки тебе покличуть за стіл - а на столі полуниця і свіжий хліб.
Або як ніби найважливіша глава книги ось зараз, в цю мить.

Не поспішайте себе прикрасити, втиснути в форму.
Вранці, в самому чесному дзеркалі, розглядайте себе як картину Майстра. З усією повагою до його таланту, і не поспішайте ставити собі оцінки.

Просто любіть.

ПО_ВІ_ЛЬ_НО, як звучить лінива самба в тіні білих і жовтих будинків. Як тиша після довгого дня.
Ні_ж_но. Не соромлячись цієї ніжності.
Залишаючись на місці стільки, скільки потрібно.

Написала Олена Кисельова.

Та ще до знайомства із статтею, хочу зауважити - ми вже вчимо цього ТРИ СЕЗОНИ в #територіятіла та майндфулнес-групах.