Про вміння бути вдячним
На полиці стояв маленький глиняний глечик для води. У кутку кімнати на ліжку лежав хворий, якого мучила спрага. «Пити! Пити! ... », - щохвилини просив він. Але він був зовсім один, і нікому було допомогти йому. Благання хворого було таке жалібне, що глечик не витримав. Співчуття переповнювало його. Докладаючи неймовірних зусиль, він підкотився до ліжка хворого, зупинившись біля самої його руки. Хворий відкрив очі, і погляд його впав на глечик. Зібравши всі свої сили, людина взяла глечик і притиснула його до гарячих від жару губ. І тільки тепер він зрозумів, що глечик порожній! Зібравши останні сили, хворий жбурнув глечик об стіну. Той розлетівся на дрібні шматки глини.
Пам'ятайте про подяки - ніколи не перетворюйте в шматки глини тих, хто прагне вам допомогти, навіть якщо їхні спроби марні ...
Ошо
Не прорасти зерну в сухой земле,
Не выпить ром с разбитого бокала!
Как невозможно все начать сначала,
То что единожды случается в судьбе!
Давайте думать, прежде чем разбить,
Ту чашу, что не склеится годами!
И солнце то, что светится над нами
Давайте каждый день благодарить!