Як виглядає емоційна безпека

Емоційна безпека виглядає так.

Коли ти вибігаєш з ванної і лаєшся (майже матом), що туалет забився, а семи річна дитина говорить: «Напевно, це через мене. Я кинула дуже багато паперу. Мені потрібен був картонний рулон. Вибач, будь ласка". І ти замість- "сьогодні ніяких мультиків" - відповідаєш: "Добре, дякую за чесність".

Коли підліток дзвонить тобі зі шкільної поїздки в сльозах і каже: "Мене зловили з алкоголем. Що мені робити?" А ти замість "Чекай, дома побачиш, що тобі буде", кажеш: "Не переживай. Це не кінець світу. З ким ти? Де? В безпеці?"

Коли ти говориш чоловікові: "Піди перевір, чи дихає вона. Вона занадто довго спить". І він замість "Не говори дурниці, думки матеріальні", відповідає: "Я перевірю. Ти чогось боїшся?". І ти обговорюєш з ним свій страх синдрому раптової дитячої смерті. І він тебе обіймає.

Коли дитина каже: "Я боюся зробити невірний вибір, піти не в той університет. Раптом я пошкодую", і ти замість "У тебе ще є рік на подумати, це важливе рішення, від нього залежить все життя" відповідаєш: "Ти завжди можеш передумати. Помилка - це теж результат. Ми ростемо і наш погляд на себе змінюється".

Коли старші діти говорять про меньшу: "Коли вона кричить, у мене всередині така злість, що аж кулаки зжимаються", а ти розуміюче киваєш замість того, щоб нагадати, що це твоя сестра і ти повинна її любити.

Як же комфортно жити в сім'ї, де розвивають емоційну безпеку. Життя стає абсолютно іншим. У ній майже немає страху, менше злості і дуже багато підтримки. 

Наташа Ремиш