Живу одним днем, і радіючи кожному бажанню
Настає час, коли бажання йде. До всього. І до речей, і до людей ...
Багато років тому, коли ще була жива моя мудра бабуся, вона одного разу сказала нам з мамою, вішаючих нові штори до Великодня, одну чудову річ ... Штори були, на ті часи, новомодні: з асиметричними ламбрекенами, кистями, іншими прибамбасами ... Вони ніяк НЕ хотіли чіплятися до карнизів, падали нам на голову ... ми лаялися, возилися, реготали, знову бралися за справу ...
- Ще зовсім недавно я б до стелі стрибала, якби у мене з'явилися такі штори, - сказала бабуся, - а зараз ні крупинки бажання ...
Воно йде, дівчата ... бажання йде. До всього. І до речей, і до людей ...
Робіть все, поки у вас є на це бажання.
Витрачайте гроші на дурниці - не збирайте! Дурниці дарують радість, а накоплення - ні. Куди збирати? На похорон?
Радійте, поки є радість ... Любіть, поки хочеться ... Настане час, коли і тепла чужого не захочеться ... Нічого вже не захочеться ...
Напевно, природа так спеціально робить, щоб ми спокійніше йшли, не трималися ні за барахло, ні за людей ... Ось і я вже готова піти ... А якби зараз могла повернутися в ваші роки, то жила б одним днем, і раділа кожному бажанню ...
Бабусі давно немає. А я живу саме так: одним днем, і радіючи кожному бажанню ...
Автор: Ліля Град