Бути справжньою жінкою – це не випробування, а покликання
Нещодавно у Києві відзначили лауреатів Міжнародного проекту «Я – Українка». Народне звання «Берегиня України» отримала і 39-річна тернополянка Марія Хомів. Пані Марія – дружина священика о. Мартина Хоміва, мама доньки-випускниці Анни-Марії, лікар-психотерапевт, автор проектів: для підлітків – «Хоробре серце», «Я – цінна, гідна і особлива», для жінок – «Територія тіла», для вагітних – «Школа щасливого материнства св. Анни», а аткож тренер, лектор, волонтер консультаційного центру «Колиска життя». Нині Марія Хомів – гість нашої газети.
– Пані Маріє, сучасне українське суспільство спонукає жінку дотримуватись традиційних сімейних цінностей: вийти заміж, народити дитину і дбати про чоловіка. А ще бути успішною вдома і на роботі, красивою, розумною і терпеливою. Чи не забагато, на вашу думку, цих вимог і побажань?
– Гадаю, що це звичайний стереотип. Сучасне суспільство не керує нашим щастям. Як на мене – це внутрішній стан кожної людини і її вибір, як прожити це життя. Громадська діячка Ірина Павликовська пише: «В історії українського народу жінка мала завжди почесне місце. Її становище в родині і суспільстві було вище і краще ніж у других народів. Через часті напади кочовиків та східних народів на українські землі у неї виробився незвичайний гарт. Це не плекана жінка заходу, що жила більше для розваги, ані невільнича жінка сходу. Українська жінка мусіла не раз самостійно боронити домашнє вогнище і через те виробила в себе рішучість і самостійність». Мабуть, тому українки вміють та можуть майже все.
– Можливо, для того, щоби в майбутньому уникнути дискримінаційних проблем, потрібно з дитинства прищеплювати дівчаткам лідерські якості і внутрішню потребу в самореалізації?
– Будь-який розвиток розпочинається з прикладу. Важливою фігурою в житті жінки є мати. Якщо мама здатна прийняти доньку, не судити її, бути просто поруч, то вона готова долати труднощі і боротися. Якщо ж ні – тоді шукатиме подруг, тіток, бабусь або ж жіночі групи, які їй допоможуть знайти себе. Якщо вона розвивається, має добре оточення, хороших піклувальників і наставників, бажає навчатися, то вона обов’язково досягне успіху. І неважливо в якій сфері. Головне – щоб їй це подобалося. А самореалізація буває різна. Материнство – це теж самореалізація. Сотні жінок віддали б усе, щоб стати мамою.
– А як бути, коли успіх у кар’єрі позбавляє обов’язку виконувати свою функцію у сім’ї?
– Усе має свою ціну. Варто займатись тайм-менеджментом, роздумувати, чи цілі відповідають цінностям. А також тримати баланс між тілом, ділом, стосунками, мріями та планами. І, звісно, прислухатися до свого серця та щиро відповісти собі: чи не зависока ціну успіху.
– Традиційні уявлення передбачають, що жінка – це лише матір, а чоловік – гаманець. Утім нерідко буває, що жінка досягає кар’єрних висот і в матеріальному плані стоїть вище за чоловіка. Яким насправді повинен бути розподіл подружніх обов’язків, аби ніхто не почувався знеціненим?
– Це питання слід обговорювати ще до одруження. Не бачу проблеми, якщо жінка має кращу роботу чи більший заробіток. Люди, які поважають, цінують і кохають один одного, домовляться і в цьому. Ми часто шукаємо своє щастя, але погано уявляємо, що ж насправді може зробити нас щасливими. Якщо жінці вдається все сумістити – це ж чудово! Не має значення, хто більше працює чи важливіший на папері, головно – як люди з цим дають собі раду.
– У суспільстві склався такий стереотип, що після народження дитини всі потреби матері повинні підпорядковуватися інтересам дитини. Та чи почуватиметься жінка повністю зреалізованою і щасливою? Чи не обернеться ця надмірна опіка дітьми до неї зворотнім боком?
– Звісно, вже перебуваючи у стані вагітності, жінка розуміє, що заради своєї кровинки вона буде проводити багато часу вдома. Але дитина підростає і пріоритети змінюються, відтак мама поступово отримуватиме можливість ставати вільнішою. Хоча сучасні помічники, як-от слінги, підгузки, пральні машинки, дозволяють менше займатися побутом. Діти – це не перешкода ні для самореалізації, ні для щастя. Навпаки, саме у материнстві жінка розкривається. Знаю багато жінок та з власного прикладу скажу, що це дуже щасливий період життя. Приміром, саме під час декретної відпустки я спланувала свій проект для вагітних, під час підліткового віку доньки – для підлітків, а тепер – для себе та інших жінок. Щодо надмірної опіки, то жертвувати собою ні в одній сфері життя не потрібно, в тому числі задля дітей, за винятком складних ситуацій. Слід завжди знаходити бодай годину часу на добу, щоби зайнятись собою.
– Французька філософиня Сімона де Бовуар у праці «Друга стать» твердить, що «жінкою не народжуються – нею стають». Якою, на вашу думку, має бути справжня жінка?
– Жінка з народження є собою, варто навіть порівняти, як поводяться дівчатка, а як хлопчики. Але розвиток жіночності триває усе життя. Бути справжньою жінкою – це не випробування і не хрест. Це – великий привілей і покликання. Справжня жінка розкрила себе, вона знає свій темперамент, свої особливості, здібності. Вміє просити про допомогу і дякувати за це. Вміє відмовляти і говорити «ні». Вміє бути мудрою і бачити перспективу своїх дій. Знає, що може навчити і бути прикладом для інших. Вміє прощати свої помилки та провини близьких. Вміє вибачатися і висловлювати свої почуття. Вміє чекати і відпускати. Вона вірить і є духовно наповненою. Коли їй щось не подобається – вона змінюється сама, знаючи, що так ефективніше. Вона вміє вибрати основне та другорядне. Бути поряд з такою жінкою – задоволення. І не тільки для чоловіка. Але й в першу чергу для неї самої. І над цим треба багато працювати.
Розмовляла Марія БЕЗКОРОВАЙНА