10 коротких історій про життя.

1. Сьогодні я чув, як один з моїх колег жартував над іншим через те, що той їздить на роботу громадським транспортом, а не на особистому автомобілі. А трохи пізніше я чув, як цей же колега просив свого кредитора про відстрочку.

2. Сьогодні я повідомив своїй пацієнтці, що її син народиться з деформованою лівою рукою, на хвилину вона задумалася, а потім сказала: "Я знала, що він буде особливим."

3. Сьогодні одна знайома жінка розповіла мені, як сильно вона страждала, коли її дочка загинула в автокатастрофі. Вона дуже довго не могла прийти в себе від горя, її життя зупинилося, вона постійно оплакувала дочку. А одного разу вночі їй приснилася маленька дівчинка.

“Психотерапія – це не те, що ви думаєте. Це не лікування хвороби. Це не керівництво з боку мудрого порадника. Це не взаємне співпереживання добрих друзів. Це не здобуття езотеричних знань. Це не демонстрація людині її помилок. Це не нова релігія.  Психотерапія це не те, що ви думаєте. Вона про те, як ви думаєте. Вона привертає увагу до непомітного притворства в тому, як ви думаєте. Вона відрізняє те, про що ви думаєте від того, як ви це думаєте. Її не стільки цікавить пошук причин, які пояснюють те, що ви робите, скільки значення, яке для вас має те, що ви робите. Психотерапія займається тим, як ви думаєте. Тим, як ви живете зі своїми почуттями, вашим підходом до взаємостосунків з людьми, які мають для вас значенння.  Вона про те, до чого ви прагнете в своєму житті і як, самі цього не бажаючи, ви ускладнюєте його заради досягнення цих цілей. Вона допомагає побачити, що зміни, яких ви прагнете, вже існують в середині вас в нерозкритому вигляді. Вона дає можливість побачити і прийняти відблиск чогось непересічного, що є вашою суттю. Психотерапія це не те, що ви думаєте; це те, як ви живете самі з собою в даний момент.”
(Джеймс Бюдженталь“Мистецтво психотерапевта”)

Коли людина сперечається так, немов від результату суперечки залежить її життя, це, як правило, свідчить про те, що за її азартом ховається щось більше, ніж пошуки об'єктивної істини. Швидше за все, вона намагається зберегти в недоторканності структуру свого неврозу.

Життєві ускладнення починаються тоді, коли людина намагається грати не свою роль. Не варто вважати прирожденно нетактовним студента, який на всіх зборах обов'язково ляпне що-небудь не до місця. Можливо, ним володіють внутрішні страхи, які змушують його виступати не в своїй ролі, і, як результат, дурна поведінка.