Кожному з нас, які вважають себе занадто
Перестаньте шукати оправдання!!! Ви вже прекрасна!
Усім тим, кому неодноразово казали: "Ти занадто..."
Слухай мене. Просто зараз.
Тебе не надто багато. Тебе ніколи не було багато. Тебе ніколи не буде багато.
Думка про те, що тебе забагато, звучить абсурдно. Тому що ти народилася, аби бути собою. Усі ми теж. Без найменшого винятку.
Усі ми прийшли в цей світ, щоб бути найбільш пульсуючими-кровоточивими-люблячими-плачучими-відчуваючими створіннями.
І якщо хтось говорить тобі, що ти занадто, то ось єдина правда, яку тобі потрібно запам'ятати: велика ймовірність, що ці люди ні зараз, ніколи в житті не будуть достатніми для тебе.
Тому що ти, моя дівчинко, ти - сонце, і місяць, і зірки. Ти - сила, яка керує припливом і відливом. Ти - нестримне виття при повному місяці. Ти - есенція екстатичного танцю. Ти - жар і секс, піт і вогонь, м'якість і мужність, блаженство й океан сліз.
Ти - в усьому.
Ти - мати всіх нас і дочка Всесвіту.
Ти проходиш через тіні й світло.
Ти згораєш і відроджуєшся знову й знову, тримаючи руку на пульсі світу.
А це, моя люба, - межа, яку ти переступаєш, і багатьом людям стає від цього шалено незручно. Це змушує їх відскочити й відштовхнути тебе. Тому що те, як ти танцюєш зі своєю тінню і твоє непохитне прийняття своєї яскравості, змушує їх стикнутися з незвичайним простором, який захоплює їх і жахає водночас. Лише твоє існування змушує їх зробити крок у місце, яке вони не готові побачити.
Оскільки глибини океану кличуть тебе додому, то ти ніколи не будеш простою.
Але, дорога моя, ти з'явилася не для того, щоб бути простою. Ти тут для значно важливіших речей.
Адже ти - руйнівниця кордонів.
Ти - шукачка правди.
Ти - і спокуса, і зваба, і жар.
Ти - дзеркало і чаклунка. Усередині тебе нуртує вир сили тисячоліть.
Тому, звісно, ти не проста.
Натомість, знаючи правду про себе, навіть не думай, що ти не заслуговуєш глибокої внутрішньої легкості. Не дай їм ні на мить переконати тебе, що ти ніколи не знайдеш коханця, який не вимагатиме, щоб ти перед ним виправдовувалася, применшувала себе, втихомирювала бурю всередині або ж придушувала свою екстравагантну любов.
Тому що це, моя дівчинко, цілковита маячня.
Десь там є любов, яка ніколи й не думала, щоб назвати тебе занадто. Вона виражає себе так само, як і ти: у віршах, у воску від свічок, у зоряному пилу. вона так самісінько вибігає вночі, щоб поквилити на місяць, вона збирає кістки, співає мантри і розмовляє з предками. І ця любов, коли ти знайдеш - його або її - побачить тебе і впізнає саме такою, якою ти є і якою має бути вона. І вона скаже: так. Так - тобі. Так, я піду з тобою туди. Я чекала цього.
Проте допоки це не відбулося, я хочу щоб ти зробила певні кроки.
Для мене. Для кожної жінки, яка вважає, що вона занадто.
Візьми все те, чого в тебе занадто багато і канонізуй його.
Збери всі вуглинки твого занадто великого розбитого серця і запали полум'я. Цією дією ти покличеш за собою інших, і ви будете співати пісню, яка поверне всіх нас додому.
А згодом ти відпустиш у світ усе те нескінченне й ідеальне, якого в тобі занадто багато. І ти йтимеш, і любитимеш занадто сильно, і плакатимеш занадто голосно, і лаятимешся занадто відверто, і. закохуватимешся занадто швидко, і сумуватимеш занадто часто, і сміятимешся занадто голосно, і сама визначатимеш точні умови, необхідні для твого власного існування.
Навіть не думай жити по-іншому.
Тому що ти потрібна нам. Кожному з нас, чоловікові або жінці, які вважають себе занадто. Ти - наше нагадування в найважчі моменти про те, що ми саме такі, якими маємо бути.
Кожен із нас.
Жанет Лебланк