Булімія
Їжа посідає одне з важливих місць у житті людини та необхідна для її повноцінного функціонування. Зі всього спектру людських потреб харчова відноситься до основних. Переїдання відоме в історії з давніх-давен, відколи люди навчилися створювати достатньо великі запаси їжі. У світі щонайменше 30 млн осіб будь-якого віку та статі страждають на Розлади Харчової Поведінки. Кожні 62 хвилини принаймні одна особа вмирає від наслідків РХП (Eating Disorders Coalition, 2016). Соціокультурні вимоги бути стрункою і відповідати загальноприйнятим ідеалам жіночої краси ведуть до того, що деякі жінки сідають на дієту, жорстко і без урахування наслідків обмежуючи себе в їжі, в результаті чого стають психологічно і фізіологічно вразливими до втрати контролю.Для булімії притаманні:⠀
1) Напади некерованого підвищеного апетиту, великого поглинання їжі, відчуття браку контролю над цим процесом (більш ніж двічі на тиждень за останні 3 місяці);
2) Спроби позбутися зайвого, вдаючись до різних форм очисної поведінки (штучне спричинення блювання, використання проносних чи сечогінних засобів), суворі дієти з надмірним фізичним навантаженням;
3) Напади переїдання супроводжуються гострим відчуттям провини і сорому.
⠀
Найчастіше булімія, яка не пов’язана з органічними порушеннями та має психологічних характер, виникає у випадку, коли вживання їжі стає для людини фактором корекції емоційного стану. Оскільки фізіологічно прийом їжі дійсно пов’язаний з з виробленням ендорфінів, відбувається ситуаційна фіксація: поїв – отримав задоволення. З часом людина втрачає смакові відчуття під час їжі і концентрується на її обсязі, наповненості шлунку. Хибне коло переїдання і намагань позбутися зайвих калорій призводить до ураження усіх органів і систем організму.
Основною метою лікування хворих на нервову булімію є відновлення здорових навичок харчування, а також когнітивно-поведінкова терапія та лікування антидепресантами. Відомо, проте, що сприятливими прогностичними факторами при нервовій булімії є молодий вік на початку захворювання, раннє лікування і підтримка з боку сім’ї та оточення.
Загалом, прогноз при цьому захворюванні залишається серйозним.