Друк

Я недостатньо хороша!

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Життя

stereotypyМіфи та стереотипи – те, що люди дуже люблять «консервувати» у своїй свідомості, а ще накопичувати та розповсюджувати.

Але, міфи існують і для того, аби хтось колись насмілився їх розвінчати, а стереотипи – для того, аби їх ламати.
Жодного кота не турбує те, що про нього думають інші.
Чому ж цим так переймаються люди?
Саме тому, що неправда поширюється з швидкістю світла.
В 50 000-му році до нашої ери бути прийнятим у суспільстві означало вижити. Наш мозок досі на це запрограмований, і саме це часто руйнує наше життя.
Залежність від прийняття іншими і від думки інших- зло.
Залежність від чужої думки дозволяє іншим керувати нашим щастям.
Справа в тому, що, як і у випадку з будь-яким іншим наркотиком, якщо це єдиний спосіб людини відчути себе щасливою, то вона буде нещасливою рівно до тих пір, поки не отримає чергову «дозу».
Залежність від визнання призводить до розмивання кордонів і незадоволення.
Особам із залежністю від чужої думки дуже часто бракує впевненості в собі. У кожному з нас живе свій внутрішній критик, який шепоче: «Ти недостатньо хороша. Ти ніщо порівняно з тими, хто тебе оточує. Якщо ти будеш впевнена у собі, то станеш егоїсткою».
Від цього голосу не можна позбутися. Зате ми можемо вибирати, вірити йому чи ні. Перший спосіб позбутися - бути добрим по відношенню до себе.
Люди систематично недооцінюють, наскільки сильно подобаються іншим.
Цілком можливо, що оточуючим і ви подобаєтеся більше, аніж думаєте. І, якщо ви зацікавлені в продовженні спілкування, варто дати співрозмовнику зрозуміти це.
Варто також знати, що перше враження часто буває оманливим. Спочатку люди не подобаються, але з часом ситуація змінюється.
Я зазвичай не складаю думку про людей після першого враження і більше довіряю тому, як людина поводиться у певних ситуаціях.
А ще, я завжди пам’ятаю про свій внутрішній голос, своє ядро, яке складала роками. У нього є власні моральні принципи, сформовані на основі досвіду, роздумів, розуміння, співчуття і цілісності.
Щоб перемогти залежність від чужої думки, не забувайте ставитися до себе так, як вам хочеться, щоб до вас ставилися інші.
Найчастіше ми схильні довіряти тому, що чуємо від інших і бачимо довкола. Ми приймаємо чужу думку без переосмислення, підлаштовуємось під існуючі порядки та звичаї, бережемо самих себе від ризику назватися дивачкою чи прочитати про себе щось цікаве в соцмережах, що може бути абсолютною неправдою.
Відсутність страху відкриває тобі очі на те, що невдоволення тобою - проблема незадоволених, розчарування - розчарованих, а ти тут взагалі ні при чому.
Та якщо все ж ризикнути, з’являється можливість отримати іншу незрівнянну перевагу. Раптово ми стаємо здатні покинути існуючі межі, щоб винайти нові ідеї та отримати бажані результати.
А запитання таке: то що ж ви думали про мене, коли ми познайомились? Доповню свій список міфів або ж антиміфів.