А що? І я спочину на хвилинку.
Сама собі запалюю ялинку.
Ліхтарики нехай замерехтять,
сніжиночки нехай собі летять.
І про життя спитаю у зозульки.
Boнa мовчить, обкльовує бурульки.
Над нею висить шишечка кедрова.
Життя складне, зозулька паперова.
І поживу в малесенькій хатинці,
що так притульно висить на ялинці,
де заглядає в зоряні віконця
Кіт у чоботях з вусами гасконця.
І там ніхто мене вже не дістане,
і срібен дощик йти не перестане.
І знову тихо погашу ялинку...
А що, і я спочила на хвилинку.

Ліна Костенко

1. Кожне покоління нарікає на свою молодь так само, як і кожне покоління стверджує, що «світ збожеволів». Усім нам хочеться відчуття унікальності власної кризи. Зрештою, у цьому є велика частка правди — люди щоразу стикаються з новими, неповторними труднощами. Але природа таких різних історій і таких різних випробувань завжди однакова, тож і вихід з кризи у будь-якому часі має універсальну, просту природу — не жити на шкоду комусь, жити жертовно, корисно.

2. Мені здається, що є великі труднощі у Західному світі, там часто панує заперечення правдивих цінностей. Можливо, роль України сьогодні для Заходу є визначальною. Ми бачили Євромайдан і людей на ньому, ми бачили подвиг Героїв Небесної Сотні.

25-літтю виходу УГКЦ з підпілля присвячується

Він був аристократом за походженням і, без сумніву, справжнім аристократом духу. Захищаючи свою Церкву від мінливих штормів епох, Митрополит Андрей турбувався й про душу кожного.  Ця людина виконала свою основну місію – щоб ніхто не обізлився, не розчарувався, не втратив віри, щоб кожен християнин із гідністю пройшов всі випробування долі. Про те, як милосердя та співчуття виявилися сильнішими за ненависть та розбіжності між нами –  у одних із найважливіших цитат не просто Патріарха, а справді турботливого Тата  убогих і знедолених, але сповнених нескореного духу, віруючих УГКЦ.

Дуже часто ми чуємося безпорадні в наших різноманітних життєвих ситуаціях. Наприклад, не бачимо найменшої можливості, що можемо якось суттєво вплинути на ту чи іншу ситуацію політичну, економічну, суспільну. В багатьох ділянках нашого життя настають моменти, коли наші сили і спроможності відповідно до ситуації такі ж мізерні, як п’ять хлібів і дві риби на многоту народу (Йо. 6, 5–14).
Однак Господь на цьому прикладі показує нам щось дуже важливе. Він, звичайно, зміг би чинити чуда навіть без цих п’яти хлібів і двох риб, але він потребував, якщо можемо так сказати, щоб саме через них створити щось велике, якесь чудо.