"Майже 11, а машини з включеними фарами. Така туга. Така туга, роботи - не продихнути, від нежиті - не врятуватися, до літа 8 місяців, у чому порятунок, скажіть, в чому натхнення, де шукати його. Я вам скажу де, я вам скажу абсолютно точно, що натхнення поруч, в нас самих натхнення, так давайте ж зустрінемо його гідно, давайте не зганьбимося в своїй легкій осінній хандрі.

У кафе доросла жінка з сережками, котрі в два рази перевершують за розміром вуха, кутається в хутряний жилет і говорить в телефонну трубку терпляче: "Мама, огірки поїли, можеш передавати ще.

Чому життя людей так разюче відрізняються один від одного, якщо по суті ми всі однакові?

Це звісно залежить від багатьох факторів, але також від того, хто як відповів на головне питання - хто Я?

Ось наприклад, у вас одна куртка. Вона зручна, красива і дорога. Ви віддаєте її в хімчистку. І носите вже 3 роки.

Ви виходите з магазину з 1 пакетом корисних продуктів, які ви точно з'їсьте за 2 дня і не викидаєте їжу.

Ось уривок з книги Тімоті Голві «Внутрішня гра в теніс»:

"Коли ми садимо трояндове зернятко в землю, ми помічаємо, що воно дуже маленьке, але ж ми не починаємо критикувати його за те, що воно “зовсім не схоже на троянду”. Ми ставимось до нього, як до зернятка, і просто даємо йому те, що необхідно насінині – воду, догляд та добрива. Коли пагінець троянди вперше пробивається крізь землю, ми не засуджуємо його за незрілість і нерозвинутість; ми також не критикуємо пуп’янок, за те, що він не розпускає пелюстки, ледь з’явившись на світ.