"Love is"...

Життєво необхідний дотик його руки. Cлова б’ються у грудях, немов птахи, яким завтра летіти, розсікати небо, куйовдити пір'я, перетворитись у вирій.
Життя, мов терези – з одного боку відчай примножує гирі, робить біль чи то вагомішим, чи то важчим.
А з іншого – просто дитяче, наївне бажання бути з Ним.

Життєво необхідне його плече, втомилась чекати, засинаючи, і засинати в очікуванні ідей.
Час, мов дикий звір, наздоганяє терпіння, відкриваючи свою пащу.

Ми надто кволі, щоб зазіхати на стан речей, все відбудеться – тільки доля вирішить, після яких імен ставити розділові.
Життєво необхідний ти.

Спогад нишком лізе в кишеню, де ховається фантик від жуйок “Love is”.