Курячий бульйон для душі

Спочатку Бог здавався мені спостерігачем, моїм суддею, який стежить за всім, що я роблю не так. І таким чином, коли я помру, Бог буде знати, куди мене відправити - в рай чи в пекло. Він завжди був десь там, як Президент. Я дізнавався Його зображення, коли бачив, але насправді я Його не знав.

Потім, коли я краще пізнав свої сили, життя стало здаватися мені їздою на велосипеді, і на цьому велосипеді-тандемі, як я помітив, Бог сидів на задньому сидінні і допомагав мені крутити педалі.

Не знаю, коли Він запропонував мені помінятися місцями, але відтоді все змінилося ... жити з усвідомленням своєї вищої сили - це додає життя гостроти.

Коли контроль був у моїх руках, я знав дорогу. Це було досить нудно, але передбачувано. Я завжди знаходив найкоротший шлях між двома точками.

Але коли керівництво взяв на себе Він, якому відомі чудові обхідні шляхи - вгору по горах, через скелясті ущелини і на запаморочливій швидкості, мені залишалося тільки триматися! І хоча все це виглядало сущим безумством, Він не втомлювався повторювати: «Крути педалі, крути педалі!»

Я захвилювався, занепокоївся і запитав: «Куди Ти мене везеш?» Він тільки розсміявся і нічого не відповів, і я почав вчитися довіряти. Незабаром я забув про своє нудне життя, і в мене почалися пригоди, і коли я говорив: «Мені страшно», Він обертався до мене і торкався моєї руки.

Він привіз мене до людей, обдарованих талантами, яких я потребував, - талантами лікувати, приймати, радіти. Вони дали мені в дорогу свої таланти. У нашу дорогу, так правильніше, мою з Богом.

І коли ми знову рушили в дорогу, Він сказав: «Віддай ці дари, це додаткова вага, занадто важко». Так я і зробив, віддав їх зустрінутим мною людям і виявив, що, віддаючи, отримав я, а наш вантаж залишився як і раніше легким.

Спочатку я Йому не довіряв, коли сам контролював своє життя. Я думав, що Він її погубить. Але Він знав секрети їзди на велосипеді, знав, як обійти гострі кути, перестрибнути через камені, злетіти, щоб перебратися через небезпечні ділянки.

І я вчуся мовчати і крутити педалі в самих дивовижних місцях, і я починаю насолоджуватися видом і прохолодним вітерцем, оповиваючим моє обличчя, маючи такого чудового постійного товариша, мої  сили вищі.

І коли я точно впевнений, що більше не можу рухатися, Він лише посміхається і каже: «Крути педалі ...»

З інтернету