Ступінь розумності людини визначається тим, на скільки вона здатна будувати тривалі стосунки. Сьогодні відносини, створювані людьми, дуже недовговічні. Чому? Дуже просто підтримувати статус щедрої людини один тиждень, або проявляти доброзичливість кілька днів, або бути чарівною і милою протягом якогось часу. Люди можуть грати невластиві їм ролі, показувати себе кращими, ніж вони є насправді, але рано чи пізно маски спадуть. Неможливо втілюватися вічно. І відносини - це така річ, яка оголює нашу справжню особистість.

Якщо ви закохалися в роль турботливої чарівної дівчини, а після заміжжя вона раптом перетворилася на сварливу і образливу, або ви вийшли заміж за щедрого галантного юнака, якого після весілля як підмінили на жадібну і безініціативну людину, значить, весь цей час ви були зачаровані фантиком від цукерки. А відносини зняли з нього блискучу обгортку і показали справжній вміст людини, його істинну суть.

Старий сидів близько оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав:
- Я жодного разу тут не був. Які люди живуть у цьому місті?
Старий відповів йому питанням: - А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?
- Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти.
- Тут ти зустрінеш точно таких же, - відповів йому старий.
Трохи згодом, інша людина наблизився до цього місця і поставила те ж питання:
- Я щойно приїхав. Скажи, старий, які люди живуть в цьому місті?
Старий відповів тим же: - А скажи, синку, як поводилися люди в тому місті, звідки ти прийшов?
- О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.

Ніколи нікого не чекай, не стій на місці. Кому треба - наздоженуть, не оглядайся, всі надії і мрії - лише ілюзії, не давай їм заволодіти тобою. Пам'ятай! Ніколи і ні за яких обставин не опускай руки. Іди напролом, не звертаючи. Тільки так ти досягнеш того, чого хочеш. І завжди люби. Без любові не можна жити. Але люби це справжнє, минулого не повернути, а майбутнє може не розпочатися.

Кожен повинен щось залишити після себе. Сина, або книгу, або картину, збудований тобою будинок або хоча б зведену з цегли стіну, або зшиту тобою пару черевиків, або сад, посаджений твоїми руками. Щось, чого за життя стосувалися твої пальці, в чому після смерті знайде прихисток твоя душа. Люди будуть дивитися на вирощені тобою дерево або квітку, і в цю хвилину ти будеш живий ... Не важливо, що саме ти робиш, важливо, щоб усе, ставало не таким, як раніше, щоб у ньому залишалася частка тебе самого. У цьому різниця між людиною, що просто стриже траву на галявині, і справжнім садівником ... Перший пройде, і його як не бувало, але садівник житиме не одне покоління.

Р. Бредбері