Одного теплого літнього дня, в парку під старим дубом сидів Хлопець. З неба привітно сяяло сонце, але на душі у Хлопця було похмуро. Він народився в хорошій сім'ї, був здібним і в житті у нього було все. Окрім щастя. І не радували Хлопця ні легкий вітерець, ні запах свіжої трави, ні кіт, що пухнастим боком терся об його ноги. Хлопець рішуче встав і пішов - шукати щастя. Залишив усе і подався у світ. Де лише не бував він, з ким лише не вів бесіди, в які лише чарівні та незвичайні місця не заводила його доля - щастя він так і не знайшов. Хлопець виріс і став Чоловіком. Провівши не один рік у мандрах, він повернувся в рідні місця. Знайшов того самого старого дуба. Чоловік сів під ним, схилив голову і задрімав.

Я жива, жива, жива,
Богом не забыта,
Молодая голова
Дрянью не забита.

Нету в голосе моем
Денежного звона —
Лучше вольным соловьем,
Чем орлом у трона.

Нет, не лучше — только так:
Соловьем, и вольным,
Чтоб на детях этот знак
В возрасте дошкольном