У стародавні часи, якщо людина приходила до мудреця або лікаря, скаржачись на те, що вона розчарована, занепала духом, або перебуває в депресії, їй задавали одне з чотирьох питань:

- Коли ви перестали танцювати?
- Коли ви перестали співати?
- Коли історії перестали вас захоплювати і зачаровувати?
- Коли приємна тиша перестала бути для вас комфортною?

Там, де ми перестали танцювати, співати, зачаровуватися історіями або насолоджуватися тишею, - це те, де ми переживаємо втрату частинки нашої душі.

Танець, спів, розповідання історій і тиша - це чотири універсальних цілющих бальзами.

Читайте! Співайте! Відпочивайте! Моліться! Вірте!

Доторкнися до мене любов'ю -
Ти відчуєш, яка я безмежна.
Там на споді, - в душі моїй, добра,
Мила дівчинка... необережно,
безборонно метається світом,
Оббиває колінця - бо темінь.
Перед стрілами - буднями злими
Перероджує серце на кремінь.
Одягається воїном сильним
Надпрозора, тремка оболонка -
У мені дозріває безстрашна,

«Хвороба — це ідеальні умови для творчої роботи, свобода від вторгнення інших, свобода від звичайних побутових обов’язків».
Джордж Пікерінг

     Чи можна життя прожити так, щоб все було гладко і ніяких тобі травм, стресових ситуацій чи кризових періодів? В житті буває все. І добре, якщо ми вчасно  відреаговуємо на життєві невдачі, вчасно проживаємо біль утрати, тому, що для цього потрібен час, а не відтерміновуємо з якихось причин; вчасно та адекватно відреаговуємо коли нас кривдять, а не гніваємось, та ще й «лягаємо з цим гнівом спати», і тоді цей гнів невідреагований назовні може бути спрямований на самого себе та принести шкоду нашому здоровю.

«Нехай сонце не зайде у Вашому гніві» — так вчить Біблія. Так до якогось часу, в дитинстві, реагували і ми …