Друк

Банк життя

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Життя

bank zhyttjaМетью Фарроу перша людина, яку врятувала пуповинна кров.
Метью Фарроу було п'ять років, коли його батьки зважилися дозволити міжнародній групі медиків здійснити трансплантацію стовбурових клітин пуповинної крові для лікування анемії Франконі, яка обмежує використання кісткового мозку (IBMFS).
Діти з хворобою Франконі страждають від ряду симптомів, включаючи кровотечу і підвищену сприйнятливість до інфекцій. Їх шкіра, вага, зріст, слух і серце працюють з важкими порушеннями, а середній вік виживання становить всього лише 14-25 років.
До 1988 року гематологи знали, що пуповинна кров є багатим джерелом стовбурових клітин і чекала можливості використовувати те, що, як вони передбачали, було б процесом, що змінює лікування захворювань крові.

Друк

Послухаю цей дощ

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Життя

kartyna z divchynojuПослухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.

Ліна Костенко

Друк

Трохи весни

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Життя

trohy vesny«Коли за вікном красивий світанок, я часто прокидаюся на кілька секунд, просто так, аби виглянути у вікно, прошепотіти «ого» чи «дякую» і заснути знову. Здається, наче Бог точно знає, що я заціню Його ранкове диво, і просить Своїх янголів легенько штурхнути сонну мене, аби не проґавила. Мені дуже-дуже потрібно трохи весни. Хоча ні. Трохи весни забракне. Стільки всього хочеться розповісти, зробити, встигнути. Але доводиться собі нагадувати про найважливіше, про ту пригоршню сили, що зосталася, про те, що до заправки ще треба крокувати й крокувати. Про те, що це мав би бути мій gap year і про те, що варто дошукуватися до справжнього. Натомість нестерпно хочеться спати, я тішу себе чаєм – горнятко за горнятком, майже нічого не встигаю і пропоную оголосити гондоли новим західноукраїнським громадським транспортом, особливо затребуваним напровесні.