Кінець 2017 року.Осінь.Знайомство з Марі.Відверті розмови.Запрошення до участі у онлайн-проекті Територія тіла.2018 рік,місяць счіень.Старт,попереду фінішна пряма і невідомо коли той фініш тай чи дійду до нього.Між іншим це не так важливо.Має значення шлях прокладений до нього.Ось що є основою для досягнення мети.Так буду падати,спотикатися,набивати гулі на лобі,розбивати коліна на кров,буду слабкою ,плаксивою ,вередливою,нікому не зрозумілою,впертою,відважною,лякливою,терпеливою але буду собою.Впаду,але підійматимуся.Не можу підвести себе та інших у цьому проекті.Тепер я невід”ємна його складова,мала частинка атому, позитивно заряджена.До моменту знайомства з Марі та учасницями цього надзвичайно професійно розробленого та наповненого проекту я була ким завгодно:дружиною,мамою ,кухаркою,кондитером,прибиральницею,гувернанткою,благодійним організатором,лінією довіри,консультантом але не жінкою.Лише завдяки цим прекрасним жінкам,а ,зокрема нашій наставниці Марі,вперше за свідомі роки свого життя зрозуміла ,що я людина,що я жінка.Я почала дивитися на свою недосконалість по- іншому,без важкої критики та надмірного самоконтролю.Потроху навчилася прислухатися до своїх почуттів та власного тіла і це всього за місяць виконання завдань.Я відчула цю позитивну енергію жіноцтва яка об”єднує учасниць.Так вона існує-ця енергія взаємозв”язку настрою,бажань,нових вражень,підтримки,почуття спорідненості з серцями які б”ються зпоряд з твоїм в уніссон.Я подивилася на світ зовсім з іншого ракурсу,негативні думки з”являються,а я кажу їм окей я вас приймаю ,але довго не засиджуйтеся!Потім відпускаю!Це лише думки,сказала мені Марі.Вони приходять і йдуть а ти залишаєшся і робиш вибір.Сумніви щодо власної гідності замінюю на нові правильні твердження-я не ідеальна але прагну усвідомлено працювати над змінами та особистим самовдосконаленням.Кожен новий день з новими завданнями почав набувати нових відтінків у моїй уяві.сірі схожі на попередні будні Марі розмалювала широкою гаммою кольорів.Щодня вони змінювалися, то були яскравими а потім похмурими і темними,але головне що були.Бо інколи здавалося,що життя проходить повз мене і я ніби актор який грає роль яка йому зовсім не до душі.З глибоким відчаєм,жалем та розчаруванням у собі та власних силах мені надали можливість відкрити для себе цей натхненний,розумний та гарно впорядкований проєкт.Почалася якась внутрішня трансформація.Книжки ,завдання,тести ,відгуки,нові знайомства,хоча і віртуальні розбурхали мої почуття,які здавалося вже давно втрачені та знецінені.Зараз мені 32 роки,але цей період мого життя викликає у мене асоціацію з хом”яком,який у своїй клітці щосили крутить коліщатко,ніби з усіх сил намагається його зупинити і роздивитися навколо,зрозуміти де він ,хто він і що є життя поза кліткою.Так само і я закрилася від світу у своїх роздумах про свою нікчемність,душевні страждання,зневірилася в собі,в людях близьких та коханих.І довела себе до критичної точки.Біль та образи-це те чим я жила до знайомства з Марі.Вони настільки в”їлися у мою свідомість,що моє тіло почало реагувати на них як на ворога і прийшов момент коли настало фізичне знесилення та емоційне вигорання.Ось яку руйнівну силу несуть в собі негативно запрограмовані думки та емоції.Територія мого тіла стала схожою на вигорівше поле після бою,бою з самою собою.Я сама собі агресор.Втратити себе,свою сутність ось що таке справжній страх для мене-страх власної духовної смерті яку я відчула на собі.Розпач,страх ,сльози бажання бігти в нікуди і стерти з пам”яті спогади,що кожної Божої днини поветралися мов бумеранг до моєї змученої голови.Як?Як можна змиритися з цим відчаєм і викарабкатися з цієї дохлої,прогнилої сирої ями зневіри,страху та болю?Як повернути контроль над власним життям?Ось на такі питання я шукала відповіді до знайомства з проектом.Поки Марі зі своїм життєвим та професійним досвідом не допомогла потроху усвідомити,що я сама відповідальна за все.що відбувається зі мною.Моє життя-це ілюзія яку я сама і створила та твердо вірила що це моя реальність.Зараз вона стає схожою на міраж в пустелі,який то з”являється то зникає.Але радує,що хвилини затишку з собою вже з”являються.Ми жінки всі дуже різні,як духовно так і на фізичному рівні.Але об”єднує нас одне бажання -бути собою.Пройти цей шлях самовдосконалення краще і легше разом з досвідченим наставником,у колі щирих людей та теплих посмішок.Низький уклін Вам Марі за титанічну працю,за надану можливість побачити себе зсередини та подивитися на світ з відкритими очима.Життя занадто коротке та швидкоплинне і я хочу навчитися цінувати його неповторні миті вже сьогодні,цінувати те ,що маю.Аби потім не нити коли втрачу те важливе і цінне ,що є поряд.Куди бігти,що шукати?Все в мене є тут і зараз.Я сама і є той невичерпний колодязь живої води.Я бігла від самої себе,але зупинитися допоміг проект Територія тіла.Не хочу бути офф-лайн краще буду он-лайн.
