Друк

Втрата після народження

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Сім'я

jak dogljadaty za dytjachym odjagomЯ знаю, дівчинка моя, від деяких спогадів хочеться скоріше звільнитися. Забути як страшний сон. Але у кожної з нас є такі рани, які довго можуть кровоточити, будити ночами. І тут не варто панікувати, шукати знеболюючі. Варто лише набратися терпіння і чекати, коли час підбере тобі ліки. Для кожного воно різне. Для когось - нова любов, для когось - дитина, а для когось... хоча б море. Одного разу ти опинишся біля моря, і воно понесе на своїх хвилях біль спогадів. У кожного з нас своє море.

© Ельчин Сафарли «Якби ти знав ... »

Ніхто з нас не застрахований від втраті від душевного болю. Абсолютно випадково комусь вдається мінімально зустрічатися з горем, а для когось приготована пригорща смертей і болю. У цьому немає чиєїсь ні провини, ні участі, просто у кожного з нас життя складається по-різному.

Друк

Коли Ви думали, що я не дивився

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Сім'я

maljukКоли Ви думали, що я не дивився, я бачив, що Ви прикріпили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати інший.
Коли Ви думали, що я не дивився, я бачив, що Ви нагодували бездомну кішку, і я дізнався, як добре бути добрим до тварин.
Коли Ви думали, що я не дивився, я бачив, що Ви зробили мій улюблений пиріг, і я дізнався, що невеликі речі можуть бути приємні в житті.
Коли Ви думали, що я не дивився, я почув, що Ви прочитали молитву, і я дізнався, що є Бог, з яким я міг завжди говорити, і я вчився довіряти Богу.
Коли Ви думали, що я не дивився, я бачив, що Ви приготували їжу і віднесли її другу, який був хворий, і я дізнався, що всі ми повинні допомагати і піклуватися один про одного.
Друк

Час любити дітей

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Сім'я

Час любити дітейЇЇ рухи легкі і вільні. ЇЇ слова логічні і послідовні. ЇЇ голос м’який, але впевнений. Сяяння її очей не порівняти з сонцем. ЇЇ погляд спокійний. ЇЇ усмішка приваблива й загадкова. Вона строга, але справедлива. Вона допоможе у важку хвилину. Вона відчуває радість за нас, коли все добре, і турбується, коли ні. Вона віддає нам свою турботу і любов, не прагнучи нічого взамін. Вона не знає, що коли дивишся на неї - відчуваєш тепло, коли думаєш про неї - усміхаєшся, коли сумуєш - згадуєш її ласку. Вона ‒ … наша мама…

Яке б небо не розкинулось над жінкою, які б вітри її не обвівали, в якій країні вона б не народилась, бути мамою, так само природно як розквітати квітам навесні, як дихати, як жити. Так багато можна і хочеться ще сказати про МАМУ. Але важливо не стільки говорити, скільки любити. Любити Ту, котра є співтворцем найгеніальнішого і найважливішого творіння – людини. Нехай у нашій свідомості усі найкращі твори мистецтва та архітектури стануть лише квітами у тому вінку, який належить МАМІ.