А ти мене візьми – і прочитай
А ти мене візьми – і прочитай, як книжку.Отак від «А» до «Я», від щастя й до сльози,
Взуй мої капці – і відчуй, чи тиснуть,
чи зможеш в них мою дорогу йти.
Ну, як? .. А зверху виглядаю – дівка,
«Ніц не бракує», -- шепчете услід…
Чого ж так кривитесь і слово в роті гіркне,
чого спинились: капці вам не ті?
О-йой! Тоді мерщій скидайте,
не натирайте марно мозолів.
В моє життя, в мій біль на зазирайте
і не судіть, не бийтесь до зубів.
Я присідаю, узуваю мешти,
завязую шнурівки вітрячком.
І піднімаю голову високо, іду,
віддавшись Господу цілком…
© Оксана Кузів