Друк

* * *

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

tjulpany

 

Простору! Простору! Простору!
І щоб ніяких травм
І чогось такого простого
Як проростання трав
І чогось такого дивного
Як музика без блаженств
І слова хоча б єдиного
Що має безсмертний сенс!

Л. Костенко

Друк

Мистецтво маленьких кроків

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

jashchirka«Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти першорядне від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і міри, щоб я по життю не літав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і далечінь, і хоч іноді знаходив би час для насолоди мистецтвом.

Друк

Дві сніжинки

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

snizhynkyІшов сніг. Погода була безвітряної, і великі пухнасті сніжинки неквапом кружляли в химерному танці, повільно наближаючись до землі. Дві сніжинки, летіли поруч, вирішили завести розмову.Боячись втратити один одного, вони взялися за руки, і одна з них весело каже:
- Як добре летіти, насолоджуватися польотом!
- Ми не летимо, ми просто падаємо, - сумно відповідала друга.
- Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на біле пухнасте покривало!
- Ні, ми летимо назустріч загибелі, на землі нас просто розтопчуть.

Друк

Уcе змішалося

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

budynok v sniguЯ вже не доберу, де ти, а де не ти,
Де витвір божевільної уяви,
Де рай і пекло, янголи й чорти,
Бур’ян ганьби, букети пишні слави.
Усе змішалось в круговерті слів,
І снів, і днів, і спогадів, і весен…
А річка — сиротою без човнів,
А човники — сирітками без весел.
Мовчання — криком. Болем — дикий сміх.
Земні страждання — яснозорим небом.
І десь мій шлях покручений побіг,
І не втекти від тебе, як від себе.

Надія Кир’ян