Друк

Східна мудрість

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

desktop-1414021500На Сході існує повір'я, що птахи не вміють сумувати, так як нагороджені вічної свободою. Коли вони в чомусь розчаровуються, то надовго відлітають в небо. Чим вище, тим краще. Летять з упевненістю в тому, що під поривами вітру висохнуть сльози, а стрімкий політ наблизить їх до нового щастя.

Люди можуть багато чому навчитися у птахів. Люди повинні навчитися злітати, навіть якщо крила зламані. Треба всього лише захотіти відірватися від землі, здійнятися назустріч самому собі ...

Літайте назустріч, а не літайте вниз!

З інтернету

Друк

Якщо не Я, то хто?

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

kaminnjaОдного разу людям довелося розбирати величезні завали каміння, які закривали дорогу до цілющого водного джерела. Каміння було важким і гострим, воно до крові кололо і дряпало руки, тому люди намагалися вхопити малі й округлі камінчики, щоб було легше носити. І лише один чоловік щоразу обирав найважче і найнезручніше каміння. Ніс його, напружуючи всі свої сили, навіть інколи здавалося, що він от-от упаде. Але після недовгого відпочинку, він знову і знову робив так самою.

Друк

Даремні зусилля

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

moreОдного разу берегом моря йшов чоловік. День був чудовий. Яскраво світило сонечко, тихо плескотіли хвилі, з гучними вигуками кружляли чайки. Милувався чоловік краєвидом, озираючись навкруги, і раптом помітив незрозуміле видовище. Прямо перед ним невеличка людська постать виконувала дивний танок. Це була маленька дівчинка, яка почергово нахилялася і щось брала у руки, підводилась і кидала «щось» якомога далі у море. Вона бігала навколо себе, явно поспішаючи.

Друк

Маленька річечка

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

bilja ozeraСама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще.
Вона тече в городі в нас під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Цвіте над нею небо здоровенно
Солодкими хмаринами з дощем.
Ця річечка тече для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю.
Я річечку оцю в городі в нас під кленом
Як тата й маму і як мед люблю.

М. Вінграновський

Друк

Дідова колиска

Автор: Хомів Марія Степанівна Дата . Опубліковано в Казки та притчі

okoОдного разу батько шукав щось на горищі. Знайшов стару дерев'яну колиску. Дивна така — помережана, різьбою прикрашена. Ще й буквами старовинними вирізано: «Мир і хліб».
— Це дідова колиска,— сказав батько. Він довго дивився на неї, а потім витер пил і заніс до хати.— Хай зберігається...
Я не знаю свого дідуся. Батько показав мені тільки його могилу на кладовищі...
Коли я чую слово Батьківщина, мені пригадується старовинна колиска. В ній лежав дідусь...
Батьківщина — це люди, які жили на нашій землі до нас. Вони орали землю й сіяли, раділи й плакали, співали пісні. Це наші предки. Ми повинні знати минуле нашої Батьківщини. Хто забув про колиску, в якій лежав його дідусь, той не може бути справжнім патріотом. А наша колиска — це наше рідне село, рідна хата, мати й батько. З рідної хати починається для мене Батьківщина.

Василь Сухомлинський